Без нього ми стоїмо на роздоріжжі і не знаємо, куди далі йти. Під час війни він був основою, стрижнем нашого маленького колективу. Двоє співробітників-чоловіків були призвані в армію. Хтось поїхав за кордон, хтось залишив Миколаїв… Отже йому довелось звалити на себе нелегкий вантаж не тільки редакторської роботи, ще й займатися питаннями реклами, пошуками грантів, підписанням договорів, створенням журналістських матеріалів, переговорами з типографією та поштою…
Ми бачили, як багато він працює, як намагається утримати газету, зберегти її для наших читачів, для міста, для миколаївців.
Станіслав дуже любив “Вечерку”, він став гідним спадкоємцем нашого легендарного редактора Володимира Пучкова. Але на долю молодого спадкоємця випали важкі часи. І попри всі колосальні проблеми воєнного сьогодення, Стас завжди говорив про те, що “Вечерний Николаев” має жити. І це були не пусті слова. Він зробив все, щоби газета існувала. Редакція мала добрі перспективи на 2024 рік, і паперова “Вечерка” мала приходити в оселі наших городян.
Не судилося.
Сумуємо. Пам’ятаємо. Цінуємо.