Сьогодні, 14 січня, 142-а річниця від дня народження Івана Огієнка (1882, Брусилів, Житомирська область – 1972, Вінніпег, Канада) – вченого-енциклопедиста, мовознавця, лексикографа, богослова, видавця, громадсько-політичного та церковного діяча, міністра народної освіти УНР, першого ректора Кам’янець-Подільського українського університету (1918-1920 рр.).
Про це нагадав уповноважений із захисту української мови Тарас Кремінь.
Його ім’я ми пропонуємо увічнити в географічних назвах та об’єктах топоніміки.
Іван Огієнко (митрополит Іларіон) все своє життя працював на утвердження національної самосвідомості, зміцнення духовного життя українського народу, а також захист та популяризацію української мови. В його науковій спадщині найвагоміше місце посідають саме дослідження з питань розвитку української мови і культури.
“Хто зраджує й кидає свою рідну українську мову та переходить на чужу, той легко зрадить і батьківській вірі, і церкві, і в кінці стане безвірним та бездушним перекидьком”, – наголошував Іван Огієнко.Будучи палким захисником української мови, він:
Створив “Десять мовних заповідей свідомого громадянина”.На посаді міністра народної освіти УНР 17 січня 1919 року ухвалив “Головніші правила українського правопису” для обов’язкового вжитку на всій території УНР; видав наказ, за яким мовою викладання в усіх школах України (початкових, середніх, вищих) мала стати українська мова, крім шкіл національних меншин; дбав про відкриття нових українських гімназій.Підготував понад 1000 праць. Найвизначніші з них: “Український стилістичний словник” (1924 р.), “Історія українського друкарства” (1925 р.), “Нариси з історії української мови. Система українського правопису” (1927 р.), “Історія української літературної мови” (1950 р.), “Наша літературна мова. Як говорити й писати по-літературному” (1954 р.).Переклав Біблію українською (рукопис нараховує близько 14 000 сторінок із примітками; в 1962 році цей переклад вперше було видано в Лондоні, він є найбільш тиражований та вважається одним із кращих з-поміж українських варіантів).Впроваджував в богослужіння українську мову. Закликав священиків виголошувати проповіді, проводити служби лише рідною мовою. “Богослужбовою мовою церкви мусить бути жива українська літературна мова, або мова староукраїнська”, – акцентував він.Одним із перших аргументував вживання прийменника “в”, а не “на” Україні: “В 1917-1920 роках існувала Україна як незалежна держава… Мусимо прийняти тільки вираз “в Україні”, як кажемо: в Росії, в Італії …, викинувши остаточно і з нашого вжитку граматичну ознаку нашого колишнього поневолення – рабську форму “на Україні”, – писав Огієнко.“На кожному кроці й кожної хвилини охороняй честь своєї рідної мови, як свою власну і навіть більше – як честь своєї нації. Хто не береже честі своєї рідної мови, той підкопує основи своєї нації”, – наголошував митрополит.Пам’ятаємо!