Мистецтво війни… саме так можна сьогодні назвати роботи багатьох художників Миколаєва, які не залишились осторонь народної трагедії. Творчість їхня не припиняється, щоденна праця з пензлем у мольберта рятує від депресії. Нові картини накопичуються в майстернях, через війну поки що їх неможливо показати глядачам, але зупинити митців не можна, без творчості немає життя.
Пропонуємо вашій увазі ексклюзивний матеріал для сайта ВН – бесіду з художником Юрієм Гуменним.
Кінець січня… майже 2 роки війни. Ми спілкуємось з заслуженим художником України Юрієм Гуменним. Роздивляємось великі листи паперу – графіка: сангіна та олівець. Переплетення образів: людські торси, страждальні обличчя, перелякані очі коней… Ця «суміш» живих істот не може утриматися в рамках полотна, вони прагнуть вирватися за ці рамки – з криком, з болем… Бо те буття, в якому опинилися Божі істоти, – настільки трагічне, що образи не можуть удержатися в жахливій площині паперового листа. Полотно, на якому вони повинні жити цілісно як художній твір, не в змозі здержати намальованих постатей. Світ котиться незрозуміло куди. Живі істоти загублені в цьому світі.
Мудрий ворон сидить на рамі картини – споглядає, куди ж він котиться, цей світ. Наляканий художник відсахнувся від свого полотна – не розуміє, що відбувається.
Так Юрій Гуменний бачить наше трагічне сьогодення. На цю тему за роки війни написано біля 20 графічних робіт. Одна з них дуже щемлива: наляканих істот ніби підхоплює і несе у просторі лютий ураган, а вони чіпляються за великий хрест – саме той, що Христос ніс на Голгофу.
Біблійні теми, давньогрецькі – завжди приваблювали художника. І він продовжує писати, шукати шляхи втілення своїх задумів. Наприклад, тема Тайної вечері сьогодні налічує біля 20 різних варіантів.
Іще одна цікава серія робіт – скрипалі, музиканти, які грають на скрипці.
Художника Гуменного дуже цікавить цей інструмент і ця тема. Як передати почуття, захопленість музикою, натхнення музиканта, трагізм музикального твору? Тому художник багато часу присвячує пошукам, намагаючись відтворити задуманий образ.
Як і раніше, пане Юрій пише своїх Мадонн – самотніх або з дитиною. При цьому багато експериментує з кольорами.
– Ось тут, в цьому портреті, мені хотілось подивитись, як дві фарби – блакитна і золотава – будуть поєднуватись на полотні. Золотинка ледь підкреслює, виділяє деталі, фрагменти, – розповідає художник. – Вирішив провести експерименти з червоним кольором. Жінки у червоному вбранні, червоні квіти…
Це дуже непросто – виявити, наскільки можна працювати з цією фарбою, щоби було і красиво, і закомпоновано, і вирішувало якусь проблему. Побачив, що зелений добре вписується у «червону палітру», білий та деякі інші… А іще відкрив для себе колір морської хвилі, різні відтінки зеленого…
– Мене не цікавить реалістичне письмо, мене цікавить образ. Я багато їздив по Україні, дивився, як працюють художники, і вважаю, що 70-80% з них пишуть однаково. Якщо говорити про реалізм у мистецтві – то можна просто зробити реалістичну фотографію. А якщо втілювати на полотні образ – то ніхто не зробить так, як я. Тільки я один можу його створити. Тому і шукаю себе в живопису, але такі пошуки стосуються і інших митців в інших галузях – наприклад, в поезії, музиці, театрі… та навіть у медицині, – вважає пан Юрій.
У майстерні пана Гуменного завжди знаходяться кілька десятків незакінчених робіт. Бо художник дуже вимогливий до себе – знов і знов повертається то до одного, то до іншого полотна, удосконалює образи, колірну палітру. Якось подивився на готові твори: начебто починав свої експерименти як «просто вправи з полотном і пензлем», а вийшли гарні закінчені роботи, які змогли би прикрасити будь-яку виставку.
Тож маємо надію, що згодом побачимо їх в одному з виставкових залів Миколаєва.
Наталія Христова.
Фото автора.