Шановні друзі! Ми з Вами не раз повертали собі здоров`я завдяки професіоналізму медпрацівників лікарні швидкої медичної допомоги (БСМП). Сьогодні вони просять допомоги від нас – громадськості міста Миколаєва. Друзі – ПІДТРИМАЄМО їх у час скрути. Цей лист від них пану президенту і також НАМ!
Разом ми СИЛА!
Шановний пане президенте! Насамперед бажаємо Вам міцного здоров’я, успіхів у Вашій важкій, відповідальній роботі во ім’я процвітання нашої України, особистого щастя та благополуччя Вам та вашим близьким. Нехай завжди з Вами буде щира та всебічна підтримка колег та друзів.
Володимире Олександровичу, ми – медпрацівники лікарні швидкої медичної допомоги міста Миколаєва – звертаємося до Вас як до гаранта справедливості та захисника нашого коституційного права.
З перших днів війни ми всі як один стали на захист здоров’я наших поранених бійців, наших постраждалих громадян. Тижнями ми жили в лікарні, багато годин не відходили від операційних столів. Біль, кров, стони, сльози. Ми намагалися врятувати всіх, але не завжди нам це вдавалося. І тоді разом із загиблим бійцем помирала частина хірурга…
Так було завжди. Тож лікарі так недовго живуть. Робота для них – не просто професія, це їхнє життя! Вони віддаються своїй професії повністю, без залишку! Втратити професію для нас подібно до смерті…
Наша лікарня є унікальним лікувальним закладом. Такої лікарні більше немає ні в місті, ні в області. Окрім надання громадянам допомоги з гострою хірургічною патологією, ми лікуємо постраждалих із політравмою, коли постраждалий надходить із пошкодженням багатьох органів та систем.
Тому з першої години війни і досі ми виконуємо функцію військового госпіталю.
Найбільше навантаження йде на хірургічні відділення – це захворювання та ушкодження органів грудей та живота. Тож у нас їх два. Як і в багатьох ЛШМД України.
З деякого часу, з приходом нової адміністрації міського відділу охорони здоров’я, почали скорочувати спочатку ліжковий фонд відділень (з 60 у кожному відділенні до 30), а потім намагатися зовсім закрити одне з них.
Великих зусиль знадобилося колективу наших відділень переконати адміністрацію цього не робити. І час показав нашу правоту. Особливо перші місяці війни. Одним відділенням ми б не впоралися. Щодня надходило від 60 до 80 поранених. Розгорнуто було одночасно до 12 операційних столів
На одній із конференцій, присвяченій скороченням штату лікарні та закриттю одного з хірургічних відділень, головний лікар сказав, що не треба згадувати про свій колишній героїзм та патріотизм… Це як?! Ми жили в лікарні тижнями, годинами не відходили від операційного столу, при необхідності заміняли сестер, санітарок… І це не в рахунок?!
Пане президенте, Ви до нас приїжджали і дякували за самовіддану працю. Чимало медиків отримали з Ваших рук урядові нагороди. Дякуюємо Вам за таку високу оцінку нашої праці.
Зараз завдяки Вашим зусиллям і зусиллям нашої доблесної Армії на півдні країни ситуація відносно заспокоїлася. Багато жителів повернулися. Місто потихеньку повертається у мирне русло.
Кількість поранених менша, але вони ще є. Є й хірургічна патологія мирного населення. Обидва відділення заповнені більше ніж на 100%. І ось знову адміністрація міського відділу охорони здоров’я разом із головним лікарем лікарні згадала про своє бажання закрити одне із хірургічних відділень. І ще звільнити найактивніших противників цього скорочення! Лікарів із вищою категорією, великим стажем роботи, які мають свою думку.
Війна ще не закінчилася. Ми маємо бути готові до будь-якої ситуації. Одним відділенням ми не зможемо надавати хірургічну допомогу у повному обсязі. Схоже, адміністрацію це не хвилює. Які цілі вони мають – ми поки не знаємо.
Шановний пане президенте, ми просимо Вас допомогти зберегти нашу унікальну лікарню, нашу хірургічну службу, наших хірургів. А ми, у свою чергу, обіцяємо віддати всі свої сили та знання захисту здоров’я та життя нашого населення та бійців нашої доблесної Армії! Слава Україні!