23 лютого свій 85-й день народження відзначив миколаєвець Євген Мірошниченко. Про це нагадала містянам Марина Тасинкевич. Пропонуємо її розповідь про нашого земляка, яка була розміщена на фб-сторінці пані Марини.
Сьогодні ювілейний 85-й день народження у літературного історика, літературного критика, журналіста, автора та упорядника багатьох видань, якого я обіймаю думками, Друга та Вчителя, який ніколи не пройде повз, а завжди біжить обійняти – Євгена Гордійовича Мірошниченка. І, хоча зараз він далеко за океаном, спогади про Миколаївця з великої літери залишаються тут з нами у Миколаєві, бо душею він теж тут.
Найщиріші теплі вітання! Міцного здоров’я, сил, добра, можливостей, натхнення!
В мене є про нього статті, багато проведено разом заходів, зустрічей, була укладачем повного бібліографічного покажчика, присвяченого його творчості… А його листи на е-майл завжди перечитую, як і листи дорогих моєму серцю людей – тих, хто вже на іншому березі вічності – Іллі Старікова та Дмитра Кременя.
Євген Гордійович у Миколаєві працював спочатку столяром на суднобудівному заводі ім. 61 комунара, потім в редакціях газет “Будівельник”, “Кораблебудівник”, “Ленінське плем’я”. У 1970-1980 рр. викладав на кафедрі зарубіжної літератури та художньої культури в Миколаївському педагогічному інституті (Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського), де читав курси усної народної творчості, російської літератури, літературної критики ХХ століття, вів спецсемінар з літератури рідного краю, організовував фольклорні експедиції у північні райони Миколаївської області, розробив авторську програму з історії культури Північного Причорномор’я, спецкурс “Світова культура і Нобелівські премії”. У 2005-2015 рр. працював у Миколаївському міжрегіональному інституті розвитку людини “Україна”. У 2012-2018 рр. – член редколегії журналу “Соборна вулиця”.
Автор близько 500 історико-літературних нарисів, енциклопедичних статей, рецензій, книг. Друкувався в науково-методичних збірниках та літературно-художніх періодичних виданнях.
Його перший нарис вийшов в “Южці” – нашій “Південній правді”. Потім багато років друкував там літературознавчі та критичні краєзнавчі статті. Був свого часу і редактором ряду альманахов, журналу “Южанин”. Герої його статей – Ісак Бабель, Павло Тичина, Леонід Вишеславський, Олександр Сизоненко, Борис Мозолевський, Дмитро Кремінь…
А перша його книга мала назву – “Я зачем-то съездил в Николаев…”. Чимало його статей про наших діячів культури та літератури в “Українській літературній енциклопедії”, “Енциклопедії Сучасної України”, енциклопедичному словнику “Николаевцы”.