“Ми повинні бути їх голосом на волі”. У Миколаєві люди нагадали про військовополонених та зниклих безвісти бійців ЗСУ

10:44

Відкрийте “Вечірній Миколаїв” у Google News та  Телеграм-каналі

У Миколаєві 30 грудня відбулась мирна акція-нагадування про військовополонених та зниклих безвісти, організована їхніми родинами. За підрахунками представників поліції діалогу, участь у заході взяли 120 людей.

 Суспільне відвідало захід та поспілкувалося з рідними полонених.

Люди зібрались на перетині проспекту Центрального та вулиці Соборної й ходою пройшли до Каштанового скверу.

Перфоманс організований під час акції — візуалізація мрій, які повинні здійснитись у всіх, хто чекає, говорить співорганізаторка акції Катерина. Чоловіки — символізують полонених, які повертаються додому, голуби — мрії, що здійснились.

“Кожен повинен дочекатись. Ми це робимо напередодні Нового року, тому сподіваємось, що деяка магія і диво все ж таки стається. Ми запрошуємо дітей, до ялинки, знайти подарунки й все ж таки хочемо, щоб кожна з наших родин теж знайшла свій подарунок”, — розповідає Катерина.

Максим у полоні 19 місяців. Його дружина Анна прийшла разом із сином Кирилом, аби говорити за тих хто зараз у неволі. Син Кирило мріє, аби батько скоріше повернувся.

“Це дуже важливо — нагадувати людям про тих, хто захищав нас. Зараз вони в полоні, тому ми маємо бути їх голосом на волі й захищати їх права, намагатись зробити все щоб люди їх не забували. Та боротися за них, як вони боролись за нас”, — говорить дружина військовополоненого.

Інша учасниця мирного мітингу Вікторія — дружина Андрія, морпіха 36-ї бригади. Дівчина прийшла із закликом: “Поверніть мою душу з полону”.

“Він дуже натхненний був своєю професією, але так сталось, що в Маріуполі він потрапив у полон. Це ще один раз щоб ми нагадали цивільним, що таке взагалі полон, щоб вони хоч трошки зрозуміли, що переживають наші рідні й ми разом з ними”, — ділиться своєю історією Вікторія.

До акції долучилася Сніжана. Дівчина тримала прапор України, на якому зображений її брат Максим. Чоловік — солдат 79-ї ОДШБр, зниклий безвісти.

“Дуже хочеться повернути брата, скоро буде два роки, не знаємо, де він. Хочемо, щоб він повернувся скоріше додому. Можливо так привернемо на себе увагу і повернемо додому всіх захисників”, — розповідає сестра десантника.