Ця стаття повідає сучасним мешканцям Миколаївщини про малодосліджену сторінку нашого краю – козаччину, історія якої на наших землях тісно пов’язана із Бугогардівською паланкою Запорозької Січі. Її розмістив на своїй сторінці у ФБ Олександр Кучеренко.
Площа паланки складала близько 20 тис. кв. км – це майже як сучасна Миколаївщина. Офіційно існувала вона за часів Нової Січі – з 1734 до 1775 років. Неофіційно – козаки тут були задовго до її утворення та й після розвалу Січі Катериною ІІ. Військовим, адміністративним і торгівельним центром паланки був Гард, адже він лежав на перетині торгових шляхів, на прикордонні з турками і був одночасно митницею, фортецею та промисловим центром з вилову і заготівлі риби. Якраз Гард і лежить в основі ідентичності земель північної Миколаївщини, і частково – Кіровоградщини.
Першою, хто дослідив і детально описав історію паланки, стала миколаївська історикиня і краєзнавиця Октябрина Ковальова (монографія «Бугогардівська паланка»): https://chtyvo.org.ua/…/Kovalova…/Buhohardivska_palanka/
Святе місце, як відомо, порожнім не буває. Тож невдовзі, після зруйнування Січі Катериною ІІ, царський уряд росії перейменував Гард в 1791 р. в Костянтинівку і прикріпив до неї молдавський військовий підрозділ.
У квітні 1975 р., за часів совєцької окупації України, за указом з москви почалось будівництво Південно-Українського енергокомплексу. Паралельно з цим в північно-східній частині смт Костянтинівка, шляхом знесення приватних садиб жителів села, почалося створення майданчику під міську забудову для будівельників та енергетиків майбутнього міста. Місто Южноукраїнськ отримало дану назву 2 квітня 1987 року. Відомо, що цю назву фактично дало згори тогочасне партійне керівництво, аби прив’язати її до тодішньої назви – «Южноукраинская АЭС».
Гард розташовувався в околицях сучасного міста Южноукраїнська. Фортеця і постійна військова залога чисельністю від 300 до 500 козаків разом з паланковим полковником і церквою Пресвятої Богородиці розташовувалися на острові Гардовому, або Клепаному (нині напівзатоплений через діяльність енергетиків).
Про Гард ще напочатку 1990-х говорили місцеві рухівці Юрій Діденко та Генадій Культа . Останній навіть вів однойменну колонку в місцевій газеті «Контакт». У 2006 році частина заповідного урочища Гард була затоплена організацією НАЕК «Енергоатом» в результаті підняття рівня Олександрівського вдсх та запуску Ташлицької ГАЕС. Тоді ж у Миколаєві виник потужний рух опору затопленню Бузького Гарду, що з 2009 р. носить статус національного парку: http://www.golos.com.ua/article/345564 . До руху приєдналося багато представників місцевого козацтва. Штаб опору очолив Олег Кравець, що захищав Донецький аеропорт, став ветераном АТО і загинув після повномасштабного вторгнення рф в результаті ворожого мінометного обстрілу. Також боротьбу активно включилися місцеві екологи, зокрема еколог з Миколаєва – Інна Тимченко : https://youtu.be/dY3vBixoMsA?si=2CSrcBGvs-01ZM1X , https://youtu.be/6NT_4ICHZj8?si=TXDbQJTclDfPEHVN .
У новітній час амбасадором Гарду став уродженець Южноукраїнська, поет і громадський діяч, лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка, член Національної спілки письменників України – Олександр Кучеренко (псевдо – Сашко Обрій). У 2019 році він вперше виступив на сесії Южноукраїнської міськради з пропозицією перейменувати місто на Гард:
Сашко запропонував повернути історичний топонім, знищений і забутий російською імперією. Тоді до його слів місцева влада поставилася несерйозно. За словами Сашка, окрім дерусифікації і деколонізації, свідомості містян Гарду запустить ребрендинг міста, тобто переосмислення його філософії, створивши можливість для розвитку туризму в місті за наявності під боком такого потужного природного та історичного заповідника як Національний парк «Бузький Гард», а також назва Гард на ментальному рівні стане надійним захистом від подальшого затоплення і руйнування заповідника енергетиками.
Також дерусифікувати назву міста неодноразово пропонував мовний омбудсмен Тарас Кремінь , але місцева влада також проігнорувала його.
В 2021 році Сашко Кучеренко ініціював зйомки кліпу “Гард” на власний однойменний вірш: https://www.youtube.com/watch?v=QwgkHX5Uee8 , що розповідає про історію Гарду і паланки. У кліпі зіграв покійний Олег Кравець.
Після повномасштабного вторгнення рф в Україну, навесні 2022 року, питання перейменування Южноукраїнська актуалізувалося. Тоді місцева влада і керівництво АЕС хотіли тихенько, швиденько зробити косметичну дерусифікацію міста: Південноукраїнськ. Але їхнім планам завадили активні мешканці міста, яких згуртував Сашко Кучеренко та директорка міського історичного музею Зореслава Клименко .
Ініціативна група «За Гард» називає себе просто – гардівцями. В період з 2022 по 2024 роки гардівці провели низку відеофлешмобів (#чому я за назву Гард, #Гард на футболці і в серці), надрукували декількасот футболок з емблемою печатки Бугогардівської паланки, надрукували і роздали тисячу примірників агітаційних буклетиків «Гард – місто гордих людей», ініціювали зйомки сюжету для ютюб-каналу «Історія без міфів»: https://www.youtube.com/watch?v=MH3gOHr2Z5o&t=9s… , створили статтю для «Історичної правди»: https://www.istpravda.com.ua/articles/2022/11/11/162028/ , також було створено 6 історичних серій про Гард: https://youtube.com/playlist… , про ідеологічну боротьбу гардівців написав статтю «Як гардується Южноукраїнськ» всеукраїнський історичний журнал «Локальна історія»: https://shop.localhistory.org.ua/…/bytva-za-pivden-2-2023/ .
Ініціативу гардівців підтримало чимало представників української еліти – історики, блогери, співаки, письменники, журналісти: Брати Капранови, Леньо Іван (гурт «Kozak system»), Сергій Василюк (гурт «Тінь Сонця»), Лариса Ніцой , Ostap Drozdov Олександр Алфьоров , Тарас Кремінь та ін. Також була створена спільнота у фейсбуці: https://m.facebook.com/groups/459896389543157/?ref=share , а на вірш Сашка Кучеренка (Обрія) був написаний гімн міста Гард: https://www.youtube.com/watch?v=R0lTkyWfTR8… .
В той же час нарівні міста гардівці наштовхнулися на відчайдушний спротив багатьох представників влади та консервативних мешканців міста. Справа в тому, що в Южноукраїнську відчутну “погоду” створює значний проросійський елемент. Адже у недалеких 1970-х – 1980-х майбутнє містечко атомників фактично було колонізоване численними вихідцями з росії (Омськ, Томськ, Новосибірськ, Красноярськ), через що місцеві аборигени називають їх “красноярською мафією”, а також вихідцями з ін. куточків срср. Цілком логічно, що саме ця вагома частка мешканців міста і їх нащадки, що не мають глибокого коріння і зв’язку з цією землею, чинить спротив поверненню історичного топоніму, який існував тут задовго до них щонайменше впродовж століття козаччини, а можливо й набагато раніше, з часів готів. В 2022 і 2023 рр. влада міста проводила електронне та офлайн-опитування бюлетенями, де намагалася продемонструвати чисельну перевагу Південноукраїнська над Гардом. Але гардівців це не зупинило. Адже хід історії змінюють одиниці, а не маси.
29.11.2023 р. Український інститут національної пам’яті зробив фаховий висновок щодо належності назви міста Южноукраїнськ Миколаївської області до символіки російської імперської політики https://uinp.gov.ua/…/fahovi-vysnovky/yuzhnoukrayinsk і рекомендував профільному Комітету ВР перейменувати Южноукраїнськ на Гард.
Під час засідання 21 лютого Комітет ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування Южноукраїнська на топонім Гард. Члени Комітету одноголосно схвалили нову назву на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам’яті. Останнє слово за Верховною Радою, яка має розглянути це рішення і проголосувати за нього: https://decentralization.ua/news/17694 .. Відео із засідання комітету: https://www.youtube.com/watch?v=606E9Qn32G4… .
Нині місто Южноукраїнськ знаходиться в стані духовної, культурної і фінансової стагнації. За словами гардівців, вони щиро вірять в те, що “як назовеш човен – так він і попливе”. На їхню думку, Гард – це своєрідна “сироватка правди”, це лакмусовий папірець, який проявив істинні настрої мешканців міста. Але водночас Гард є і надійним антиколоніальним щепленням від ностальгії за усім російським і совєцьким для майбутніх поколінь жителів міста, та й регіону вцілому.
Перейменування Южноукраїнська на Гард може стати потужним поштовхом для відродження українського обличчя і побудови гідного українського майбутнього міста, а також увічнить пам’ять про полеглого героя Олега Кравця, який захищав урочище Гард від знищення, пов’язавши таким чином героїчне козацьке минуле з не менш героїчною сучасністю України.