Пішов у заcвіти видатний сучасник – талановитий поет, публіцист, есеїст, критик, перекладач, член Національної спілки письменників України, Асоціації українських письменників, Асоціації естрадних діячів України, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, професор Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Дмитро Дмитрович
Кремінь.
Він народився 21 серпня 1953 р. в с. Суха Іршавського району Закарпатської області. Після закінчення філологічного факультету Ужгородського університету, де його знали як справжнього патріота України, тодішня система тоталітарного режиму розпорядилася долею Дмитра, відправивши на Миколаївщину. Тут він вчителював, викладав в інституті, працював журналістом. Тут пустив своє коріння, мав сім’ю – кохану дружину Ольгу, сина Тараса, онуку Мирославу. Полюбив південний край.
Поетичний дебют Дмитра Креміня відбувся у студентські роки. Зараз на його рахунку понад 20 збірок поезій, у яких він оспівує велич і красу Миколаївського степового краю. Вірші Дмитра Креміня перекладені на багато мов світу: англійську, словацьку, китайську, чеську та інші. Дмитро Дмитрович був і сам перекладачем – з грузинської, осетинської, словацької, німецької, російської та інших мов світу.
Дмитро Кремінь – лауреат Республіканської літературної премії ім. Василя Чумака, культурологічної премії ім. Миколи Аркаса, Всеукраїнської літературної премії ім. Володимира Свідзінського, Всеукраїнської літературної премії імені Зореслава, Всеукраїнської літературної премії імені Володимира Сосюри, літературної премії ім. Леоніда Вишеславського; Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця. Він був визнаний «Городянином року» в номінації «Мистецтво» (Миколаїв, 1999), «Людиною року» Миколаєва та Миколаївщини (2008, 2016), удостоєний Почесної грамоти Верховної Ради України. У 1999 р. отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка за книгу поезій та симфоній «Пектораль».
Члени Миколаївської ОО НСПУ довірили йому очолювати нашу організацію з 2010 року по січень 2018. Нам, спілчанам, важко усвідомлювати, що його уже немає з нами, бо завжди відчували його підтримку, мудрість. Він дав путівку в літературу не одному молодому обдаруванню. Ми завжди дослухалися до нього, бо мав енциклопедичні знання. А ще не раз говорив: письменники не вмирають, вони живуть у своїх творах. Тепер не лише для миколаївців, а й для усієї України Дмитро Дмитрович Кремінь буде жити у його творах.
Спілчани висловлюють глибокий жаль та щирі співчуття рідним спочилого нашого друга і колеги.
Вічна пам’ять, друже!
Члени Миколаївської організації НСПУ.
***
Коллектив редакции «Вечернего Николаева» глубоко опечален вестью о смерти
Дмитра Креминя —
выдающегося поэта, нашего большого друга, коллеги, замечательного человека. Мы искренне сочувствуем его жене Ольге Ивановне, сыну Тарасу, всем родным и близким. Город Николаев потерял уникальную личность — Дмитро Креминь был поистине соловьиным голосом нашего края, настоящим моральным авторитетом, которых нам так не хватает.
Прощай, Дмитро!