Валерій Будак: “Я хочу, щоб усі батьки були педагогами, психологами і методистами”

9:33

Откройте «Вечерний Николаев» в Google News и  Телеграм-канале

будак

З ректором Миколаївського національного університету імені В.О.Сухомлинського ми ведемо розмову в його кабінеті. З одного боку, він здається величезним. Однак, коли знайомишься з планами та ідеями керівника, думаєш, що це саме той простір, який щодня потрібен цій людині. І перше, з чого починає Валерій Дмитрович, з випадку, що стався нещодавно.

– Підходить один батько під час роботи приймальної комісії і говорить: «Дайте мені дозвіл забрати документи». Я йому у відповідь: «Як хочете. Документи віддам, але чим це викликано?».
«Та от ми дома порадились, – говорить батько, – і вирішили: президент нашої країни закінчив Інститут міжнародних відносин. І ми будемо туди поступати». Тоді я кажу: «Ви знаєте, у нашій країні є одна особливість – президент у нас лише один».
Батьки краще за усіх знають свою дитину. І вони разом з дитиною мають визначитися, в якій галузі вона більш талановита.
– І коли час це робити?
– Це дошкільна освіта, і тут повинні співпрацювати батьки та вихователі. Вважаю, що з цими дітьми повинні працювати тільки магістри, які добре знають фізіологію та психологію. Для дитини кожний день – вічність. Я хочу, щоб усі батьки були педагогами, психологами і методистами. Бо найважче – з маленької людини, яка не вміла ходити та говорити, зробити громадянина, який по-своєму буде критично мислити, займатися наукою, бачити те, що не бачать інші.
До речі, на факультеті дошкільної та початкової освіти ми створили клас, який об’єднує чотири методики викладання. Зробили посібники для батьків, студентів, дітей у школі. Якщо тільки батьки пропустять цей час, потім наздогнати буде вкрай важко.
– Отже, батьків теж треба вчити?
– Так, і я хотів би, щоб у нашому університеті було створено лекторій для батьків. Для кожного батька і для кожної матері її дитина – найталановитіша і найрозумніша. Тут треба подивится і підійти обєктивно – знайти серед усіх його здібностей ті, на які треба зосередити увагу. У творчості ці здібності проявляються рано. В математиці, наприклад, встановлено, що основні досягнення роблять люди до 21 року. Треба спочатку усіх вчити однаково. Далі ми визначимо, відберемо тих, у кого є здібності до педагогічної діяльності. Бо не кожна людина може бути педагогом. Батьки повинні розуміти: все те гарне і погане, що вони закладають у дитину, згодом в ній проявиться. Навіть за Конституцією всю відповідальність за дітей несуть батьки. Однак нерідко вони впевнені, що головне – це одягти, нагодувати дитину, і все. А яка людина з неї виросте – на це увагу не звертають.
Краще було б, аби лекторій взагалі з’явився у кожній школі. Вчителі могли б дати поради батькам. Відношення у суспільстві до педагогіки мені зовсім не подобається. Чомусь вважається, що людині у разі неспроможності стати тим чи іншим фахівцем, залишається лише йти у педагоги. Навпаки, треба відбирати тих, хто може бути педагогом. Вчений може помилитися, агроном – не в той час посадить насіння. Все це можна виправити, окрім основ, закладених у дитини. Звісно, батьки потім будуть шукати винних. Вулиця, школа, суспільство. Усі винні, тільки не вони.
– І все ж, якщо молода людина вирішила стала вчителем, до чого вона повинна бути готова?
– Раніше була така студентська пісня: «От сессии до сессии живут студенты весело, а сессии всего два раза в год». Вважалося, якщо студент талановитий, то все одно він виб’ється. Основна маса, будемо говорити, вчилася по-своєму.
Ті часи вже в минулому. Закінчився той далекий період, коли був розподіл студентів. Тепер для того, щоб зайняти відповідну посаду, треба обов’язково пройти конкурс. І серед його переможців я хочу бачити своїх випускників. Як і у випадку з конкурсом «Кращій у професії». До цієї нагороди можна прийти з часом, рухаючись крок за кроком. А є й такі люди, котрі цей шлях можуть пройти дуже швидко.
Але для того, щоб у майбутньому наші студенти ставали кращими у професії, в середині проводяться свої конкурси – олімпіади по дисциплінам та олімпіади по спеціальностям. У нас відбуваються конкурси наукових робіт студентів.
Швидко отримати результат можна тільки у казках. Навіть талановиті студенти мають зрозуміти, що талант на 99 відсотків це кропітка праця. Щоб чогось домогтися, треба дуже багато працювати. Щоб отримати диплом, треба набрати обов’язково 180-240 кредитів. Один семестр – 30 кредитів. Навчальний рік – 60 кредитів.
– Коли я вчився, такого не було.
– Зараз навчальний процес визначається не годинами, а кредитами. Так працює Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система. І ми це започаткували ще у 2010 році.
Зміни у системі вищої освіти дійсно відбуваються. Згідно із законодавством, і це базується на багаторічному досвіді, структура роботи університету в Україні ділиться на чотири компоненти. На першому місці – навчальний процес, на другому – його методичний супровід. Далі йде науково-дослідна робота, і нарешті четверта компонента – організаційна робота. Однак я вважаю, що головною у діяльності сучасного університету має бути науково-дослідна робота. Саме вона повинна сформувати належну інфраструктуру для навчального процесу.
Чим це викликано? Отримуючи фундаментальні знання, ми зупиняємося на певному рівні розвитку людства. Проте у нинішній час зупинятися не можна. Молоді талановиті люди, які позбавлені деяких стереотипів вчених, мають рухатися вперед, і завдання університету – дати їм в цьому відповідний поштовх.
І лекції і самостійні заняття повинні по кожній спеціальності сформувати компетенції. Отут і виникає питання: а які це компетенції? Є державна, європейська та всесвітня. В залежності від того, яку планку піднято, викладач підбирає дисципліни.
– Іншими словами, отриманих знань замало?
– Чи може життя взагалі ставити проблеми перед фахівцем чітко по якійсь інструкцїї? Воно ставить набагато складніші завдання. І треба не тільки знати, а вміти застосовувати отримані знання.
Наведу приклад. Коли тільки розпочалася війна, понад 600 професійно підготовлених випускників нашої військової кафедри попали у першу хвилю мобілізації. Практично кожний десятий з них отримав нагороди. Пригадую розповідь одного з цих героїв. Приїхали, каже, на передову. Тихо. Настрій, наче у відпустку попали. А я наказую рити окоп. І коли вирили, спустились, навіть банки з їжею не встигли відкрити, як почався обстріл. Врятовані життя – ось результат професійної підготовки в університеті. Людина знала, що треба робити.
До слова, ми – єдиний заклад у Миколаєві, в якому є військова кафедра. Зберегти її було дуже важко, бо казали – війни не буде, готувати нікого не потрібно. Навіщо витрачати гроші? А я відразу вирішив дві проблеми – університет організував військово-патріотичне виховання молоді і створив додаткову мотивацію для збільшення притоку на навчання хлопців. Зі свого боку, це сприяло збільшенню у нашому закладі дівчат. Коли проводили різні зустрічі – набиралася повна зала. От такий ми зробили демографічний хід.
– Сьогодні можна почути такий вислів: «Навчання впродовж життя». Що ви думаєте з цього приводу?
– Треба вчити вчитися. Можливо, створити для цього окрему дисципліну. Зараз не є проблемою для нашого студента поступити, скажімо, в Оксфорд. Головне – знати мову. Так звані «хмарні» технології дають можливість ознайомитися з тим чи іншим курсом лекцій. Хоча у наших студентів великі можливості щодо міжнародного співробітництва. Продовжується реалізація проекту Erasmus+. Налагоджені тісні зв’язки між факультетом іноземної філології та Астонським університетом (Велика Британія), Пекінським Нормал університетом (КНР), Самаркандським державним інститутом іноземних мов. Механіко-математичний факультет співпрацює з Міжнародною академією управління, права, фінансів і бізнесу, іншими іноземними закладами. Багато партнерів за кордоном має історичний факультет.
Нас знають, і нас визнають у світі. Останнім підтвердженням того є золота медаль в тематичній номінації «Інновації в формуванні та розвитку педагогічної майстерності в умовах вимог Нової української школи», отримана університетом на дев’ятій Міжнародній виставці освіти за кордоном «World EDU» і одинадцятій Міжнародній виставці «Інноватика в сучасній освіті».
Вузький газетний формат не дозволяє вмістити усі ті досягнення Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського, про які розповідає його ректор, дійсний член НАПН України, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техники України, Почесний громадянин міста Миколаєва Валерій Дмитрович Будак. Однак це лише початок діалогу між редакцією та університетом, бо є дуже цікаві ідеї, які очікують втілення.
Цю людину ще можна назвати генералом від освіти, адже під його керівництвом працюють 6 факультетів та коледж, 23 кафедри, 43 доктори наук, професори, 145 кандидатів наук, доцентів, один академік НАПН України, 4 член-кореспонденти зарубіжних академій наук, 14 заслужених працівників освіти та заслужених діячів науки і техніки. А ще 2348 студентів денної та 1351 заочної форми навчання, 99 студентів-іноземців. Що казати – сила дуже потужна.
Підготував Ігор Данилов.