Інститут вивчення війни ISW виділяє шість основних географічних угруповань російських військ та інших підконтрольних Росії сил – приватниї військових компаній (ПВК) і “ЛДНР”. При цьому підкреслюється, що жодна з цих угруповань не однорідна за своїм складом.
Виглядає це наступним чином:
- Північний схід Харківської області: “як мінімум частково” війська Західного військового округу. Військ для великого наступу тут недостатньо.
- Лінія Ізюм-Слов’янськ: переважно “добровольчі” батальйони (неповні вже після початку повномасштабного вторгнення), а також деякі частини Східного військового округу. Оскільки “добровольчі” батальйони слабо навчені і в основному не дотягують до штатної чисельності, цей напрямок для російського командування не пріоритетно, робить висновок ISW.
- Ділянка Сіверськ-Лисичанськ: частини Центрального військового округу, доповнені деякими частинами самопроголошених “республік”. Командувачем цим об’єднанням ISW називає командувача військами ЦВО генерал-полковника Олександра Лапіна. На цій ділянці оголошена російським командуванням “оперативна пауза” закінчилася, війська відновили спроби наступу.
- Бахмут: “ПВК Вагнера”, також окремі частини Західного військового округу і “ЛНР”. Бійці “Вагнера” брали участь у більшості недавніх захоплень на цій ділянці, зокрема у взятті Вуглегірської ТЕС. Штаб “Вагнера” розміщується, як повідомляють, в Попасній в 40 км на північний схід від Бахмута, саме цей об’єкт піддався обстрілу з HIMARS в неділю, як повідомляли ЗМІ з обох сторін.
- Авдіївка-Донецьк: частини “ДНР”
- Південь: тут сама неоднорідне угруповання. Основу російських військ в Запорізькій і Херсонській областях спочатку становили частини Південного військового округу. Але в очікуванні українського контрнаступу сюди перекинули частини Східного військового округу, повітряно-десантних військ і Росгвардії. Сама ця неоднорідність може представляти додаткову складність для російського командування.