Коли я зустрічаю у Фейсбуці черговий пост від Вікторії Ополинської або Алевтини Асташкіної, серце захльостує тепла хвиля. Які ж вони чудові – наші «шалені бджілки», що без усталю готують безліч смаколиків, домашню їжу, збирають купу корисних речей для наших захисників-воїнів.
До речі, мені, як фахівцю, який багато років має справу зі словом та газетними текстами, дуже приємно читати ці пости, насичені гумором, душевною теплотою, скромністю авторів. Це не пихаті звіти з підтекстом «ось-які-ми-величні», а просто дружня розмова з городянами: ми від щирого серця робимо добру справу, бажаєте – приєднуйтесь до нас.
Ну що, відкриємо один з недавніх постів?
«Сьогодні шалений робочий тиждень вже закінчився – мабуть, точно… бо нам вже треба на наступний готуватися. Божественна капуста чека–є–єє.
- Відправили на Схід посилки і на прохання хлопців – теплі шкарпеточки. Дякуючи нашим бджілкам Hanna Makushina і пані Галині – встигли звʼязати на ранок 10 пар, ніжкам воїнів буде тепло! Додали ще теплих речей- шапочки, шкарпетки, засоби гігієни від родини Світлани Малько. Uliya Olejnik– дякуємо від землі і до неба за допомогу у відправленні посилок.
- Друга, третя і четверта посилки поїдуть у супроводі чудових друзів до місця призначення. Для дівчаток-захисниць поїхали тепленьки килимочки рожеві і шкарпеточки від МТЦ «Заводський».
Тож… Великий вулик, ми з вами зробили на цьому тижні дуже багато добрих справ, нехай все буде на Благо нашим захисницям і захисникам нашої України! Переможемо! Дякуємо всім, всім за підтримку та допомогу! Обіймаємо, Ваші #шалені_бджілки».
Отже час розповісти трошки більше про «бджілок». Як волонтерка, Алевтина почала допомагати фронту ще у 2014 році. Просто побачила інформацію у фейсбуці, що потрібні руки, потрібна допомога. А вона завжди цінувала Україну, наш народ і була щаслива робити щось корисне для тих, хто виборює незалежність, хто захищає Батьківщину.
Спочатку було спілкування у мессенджері, потім онлайн, радились, що можуть зробити. Одні сушили борщові набори, інші займалися випічкою, треті робили консервації – бо приходила осінь і наступав час закруток. Так починалась в Миколаєві «Кулінарна сотня», яка налічувала тоді біля 80 волонтерів.
- У нас була розроблена спеціальна рецептура. Борщ, суп з грибами, суп гороховий – робили сухі суміші на 5 та 10 літрів, в кожний пакунок вкладали рецепт – як з цієї заготівлі зробити гарячу, корисну їжу. Закупили спеціальні вакуумні пакети для тривалого зберігання продуктів. Щодо випічки – пекли печиво та терті пироги… вони зберігаються довгий час, – розповіла пані Алевтина.
З початком повномасштабного вторгнення багато хто відійшов від волонтерської діяльності – хтось виїхав з міста чи країни, хтось просто втомився. Але прийшли нові бойові «бджілки», які з новими силами взялись допомагати нашим хлопцям на фронті. Наприклад, Вікторія Ополинська. Вони з Алевтиною багато років знайомі, а працювати активно разом почали на початку березня 2022 року. Фактично – з перших днів війни. На все життя запам’ятались ті 16 бісквітів «на повний лист» духовки, які першими були відправлені на блок-пости біля Миколаєва. Потім стали відправляти в частини численні коробки з випічкою в Херсонському напрямку.
Ця волонтерська робота допомагала людям не з’їхати з глузду у тій жахливій воєнній дійсності, в якій ми всі опинилися. І дуже гострим було бажання внести свій вклад в справу Перемоги.
Проблем виникало достатньо. Спочатку – з продуктами, коли в перші місяці всі полиці магазинів були спустошені миколаївцями. У «бджілок» на кухні закінчилось борошно… побігали по супермаркетах – нема. В одному з АТБ пані Алевтина звернулась до адміністраторки з проханням про допомогу: ми волонтери, багато років допомагаємо нашій 36-й бригаді.
Тоді співробітники АТБ знайшли на складі розірвані пакети з борошном, які магазини не мають права виставляти у продаж. Оформили належним чином біля 50 кг на волонтерські потреби. А ще виявилось, що у адміністраторки – пані Ганни – чоловік служить саме в 36-й. Так і потоваришували. Магазин почав забезпечувати волонтерів вівсянкою, цукром, цигарками.
Багато миколаївчат робили свій внесок в цю добру справу підтримки захисників. Алевтина з Вікторією звертались до знайомих, писали пости про допомогу на фейсбуці, шукали продукти по магазинах. І знаходили відгук у багатьох. Хтось приходив і приносив два пакетики вівсянки. Хтось передавав солідні продуктові передачі з Західної України (там було непогано з продуктами), з Чехії. Депутат міської ради, офіцер ЗСУ Сергій Танасов, який тоді вже сам був на фронті, міг зателефонувати: «Від мене приїде людина і привезе борошно».
А потім підірвали водогін. Боже-боже… поки роблять випічку – скільки всього треба перемити, згодом на кухні прибрати. Коли працювали на дачі у Вікторії – було легше, там своя вода. А скільки разів з Варварівки добрі люди підвозили водичку – «користуйтесь на здоров’я, у нас своя свердловина»!
Почались масові відключення світла – виникла нова проблема. Прийшлось і до цього пристосовуватись. Перш за все скоригували рецепти: наприклад, як тільки з’явились графіки відключень, стали робити тісто для випечки, орієнтуючись на час включення електрики.
Ось такі «шалені бджілки» живуть в місті Миколаєві. З гумором називають себе «вуликом». Це логічно: якщо є бджілки – повинен бути і вулик. Основу «вулика» складають панянки Алевтина і Вікторія. Час від часу приєднуються до них інші миколаївські жіночки – плюс-мінус 2-4 волонтерки. Наприклад, Олена Мозгова, яка була зав виробництвом в лікарні швидкої медичної допомоги. Приєднуються Світлана Лопатіна з дочкою Лізою, Алевтинина сестра Неля та інші.
До речі, пані Олена якось зробила волонтеркам з «вулика» подарунок – прислала штампик з зображенням бджілки. І вони тепер в кожну посилку вкладають свою «бджолину» листівочку-візитівку.
А щодо назви цієї маленької бойової групи – то вона народилась якось сама собою. Миколаївці, які стежать за волонтерською діяльністю Алевтини та Вікторії, неодноразово у фейсбуці називали їх працьовитими бджілками. Веселі та дотепні панянки посміялися над коментами та з гумором додали до іменника – прикметник, бо праця їх дійсно шалена. Буває: о 10-й ранку зайшов на кухню та о 10-й вечора вийшов. Перші місяці війни навіть не запам’ятались – протягнулись як один нескінченний день: кухня, робота у плити, відправка машин до військової частини, дорога до дому, частіше за все – під обстрілами. «У війни немає вихідних», – говорить пані Алевтина.
І тепер, коли українська армія, начебто, добре нагодована, забезпечується за європейськими стандартами, – миколаївські волонтерки продовжують по-домашньому турбуватися про наших військовослужбовців… про тих, хто «в полях» або в шпиталях для поранених.
Більш за все хлопці полюбляють печиво італійське від «бджілок» – біскотті. Майстрині роблять його з усілякими начинками – солодкими та соленими, з насінням, горіхами. Воно тривало зберігається, смачне та поживне. Рецепт «Миколаївського біскотті» було розроблено ще «Кулінарною сотнею»!
Як приємно отримати бійцям пряники з написом «Миколаїв»! До речі, пироги-медовики, зроблені на десерт для військових, теж довго зберігаються. А випікаються вони – за нашими, українськими, аутентичними, сакральними рецептами. «Воно у нас все намолене, вкладаємо душу і молитви у все, що робимо», – говорять «шалені бджілки».
А то, дивишся, вишні дозріли… врожай гарний цього року. Ну що ж, треба робити компоти. Поки сезон помідорів – кидають всі сили на заготівлю аджики. Хтось зі знайомих привіз виноград – значить, буде сік. Зима на порозі – робимо найсмачніше намазування на хліб з меленого сала з часником.
Отже, навколо «шалених бджілок» сьогодні згуртувалася ціла група активних миколаївців. Продукти покупають за донати, що надсилають друзі, знайомі друзів. Приєднались миколаївчанки, які в’яжуть теплі шкарпетки, килимки, роблять окопні свічки, обереги, плетуть маскувальні сітки, своїми руками виготовляють невеличкі корисні речі для бійців. Як це важливо для воїна-захисника – отримати «вісточку» з дому, в яку вкладена душа і тепло рук та серця української жінки-матері.
Серед «бджолиних» друзів багато відомих миколаївчат, знайомих в місті імен… І ніщо не зачепить наших читачів за серце сильніше, ніж привабливі, душевні пости, що час від часу з’являються у фейсбуці:
Доброго ранку, великий вулик!
Відправили вчора ще посилки на Схід. Дякуючи «Новій пошті» – хлопці вже сьогодні отримають все саме свіженьке, смачненьке і тепленьке!
Дякуємо всім, хто долучається до вулика і допомагає :
* Дякуємо Uliya Olejnik за допомогу у сплаті відправки посилок
* Дякуємо всім, хто вʼяже шкарпетки, килимки, робить окопні свічки:МТЦ «Заводський», Тамара Городничая, Hanna Makushina, пані Галина, Ксенія Міняйло Наша безмежна вдячність за ваші ручки і турботу!
* Дякуємо всім бджілочкам, які кожен день печуть, готують, пакують, відправляють все саме найкраще і необхідне для воїнів
* Дякуємо нашим дівчаткам на Кіпрі Irisha Chaika, Український ДІМ на Кіпрі – за шалену підтримку Мистецтво врятує світ! Обіймаємо! Ваші #шалені_бджілки
Доброго ранку, наш великий вулик!
Мабуть, ви вже скучили за нами?
Був дійсно шалений тиждень і ще два дні попереду, тож не розслабляємося і працюємо, а вам доповідаємо.
* Отримали на тижні допомогу від Доф-центр Dof_center, дякуємо Volodymyr Alekseev за підтримку – 100 кг борошна, почали вже вуликом працювати.
* Відвезли, передали Марина Рябоволик та Яринка Абрамова і відправили наших смаколиків близько 50 кг, на цьому ще не зупинилися, бо хлопці їдуть!
* А ще в нас зʼявилася міцна підтримка від Тетяна Пирог! Горішки надихають на працю і Перемогу, а маленькі «бджілки» борошно розпушують, щоб пироги і пряники були пухкими.
* Зробили сало-намазку з перцем і дачним часником, чекає вже відправки.
Дякуємо кожному за вашу допомогу, підтримку і довіру! Разом допомагаємо нашим воїнам відчувати підтримку великого вулика.
Обіймаємо, ваші #шалені_бджілки
А цей пост – з фейсбучної сторінки Інни Токаревої.
«Ранок почався не з кави, а з капусти. Купили з «бджілками» мішок класнючої капустки, буду робити для наших найкращих найсмачніший вітамін С – божественну капусту… Ну що ж, нема куди відкладать, починаю капустяне чаклування, щоб в неділю чи понеділок вже можна було відправити».
***
Є у наших «шалених бджілок» мрія. У день святкування Перемоги поставити на вулиці Соборній довгий-предовгий стіл, приготувати частування для всього міста і запросити до столу всіх миколаївчат. А подати до столу – борщ з пампушками та великий, святковий, запашний коровай.
Наталія Христова.