Цьогоріч українці вперше святкуватимуть Щедрий вечір, Василів вечір або Маланку за новоюліанським календарем — увечері 31 грудня, в переддень календарного нового року. Раніше українці відзначали його з 13 на 14 січня, за юліанським календарем, який не збігається зі світським.
Нещодавно Мінкульт вніс традицію Щедрого вечора до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини, адже “ця традиція — одна з тих, що формують ідентичність народу”, а раніше до переліку було додано традицію буковинського маланкування.
Суспільне Культура розповідає про найцікавіші українські традиції свята, а також коли потрібно колядувати, щедрувати та посівати за новим церковним календарем.
Походження свята з дохристиянських часів
Традиція Щедрого вечора сягає дохристиянських часів. За язичницькими звичаями у перший день нового року слов’яни вшановували богів Васильчика і Маланку. Згідно з легендою, у бога Ладо була дочка Маланка, яку викрав змій і ув’язнив у темниці. Наречений Маланки, бог Місяць, був на полюванні, тому дівчину врятував богатир Васильчик.
З приходом християнства трактування свята змінилося. Православна церква пов’язала цей день із пам’яттю про двох святих: Василія Великого Кесарійського і преподобної Меланії Римлянки. Василій Великий був визначним церковним діячем, одним з отців Церкви та архієпископом Кесарії Каппадокійської в Малій Азії. Йому приписують винахід іконостасу та складання літургії Василя Великого. Маланка, або Меланка Молодша була черницею і меценаткою: вона відома тим, що будувала церкви, допомагала нужденним і піклувалася про хворих у часи занепаду Римської імперії.
Щедрівки, посівання, водіння Маланки або кози
Розмаїття традицій Щедрого вечора в Україні нескінченне — особливості святкування залежать від регіону. Найчастіше в цей день по домівках ходять щедрувальники, співають пісні-щедрівки і танцюють.
Мета щедрування, як і Коляди — величати господарів оселі і їхню родину: “Щедрий вечір, Добрий вечір, добрим людям на здоров’я!” Вважалося, що щедрувальники і їхні обрядові пісні можуть допомогти виростити кращий урожай. Саме тому господарі частують їх, обдаровують грошима або солодощами. Також варто бути готовими до того, що у цей вечір щедрувальники можуть побешкетувати та навіть зробити невелику шкоду в обійсті.
Цікаво, що щедрівки, на відміну від колядок, були переважно світськими піснями. Працівниця музею “Літературне Придніпров’я” Анастасія Шапошнікова зауважує, що важливо не плутати колядки із щедрівками. Якщо в тексті згадується Ісус – це колядка, якщо бажають добробуту — щедрівка.
Також на Щедрий вечір заведено посівати, або засівати — розсипати зерно на долівку, вітаючи господарів. Посівали переважно житом або пшеницею. Цей обряд популярний по всій території України, він поширений як на заході, так і на сході. Цікаво також, що традиція посівання є і в інших східних слов’ян — в Польщі, Білорусі, Словаччині й кількох областях Росії, що межують з Україною.
До речі, існує традиція, що щедрують дівчата, а посівають хлопці, і не навпаки, адже саме так “на щастя”. Також важливим є час, коли приходить засівальник — тому, хто прийшов першим, зазвичай приділяли особливу увагу.
Маланка — складний фольклорний образ та свято, традиції якого можуть відрізнятися не лише в регіонах, але й у протилежних “кутках” одного села. Особливо на заході України Маланка супроводжується яскравим театралізованим дійством — самою “Маланкою” є зазвичай переодягнений дівчиною хлопець, натомість дівчата перевдягаються в чоловічих персонажів.
Також серед ватаги бувають “коза”, “корова”, “кінь”, “баба”, “дід”, “циган”, “чорт”, “жандарм”. Чи не найяскравішими є образи “ведмедів” — у них вбираються найсильніші хлопці з кожного кутка села. Кульмінацією Маланки зазвичай є боротьба “ведмедів” за звання найсильнішого.