Кореспонденти Суспільного побували на місці події та поспілкувалися з авторами фотографій та куратором проєкту Сергієм Мельниченко.
За словами Сергія Мельниченко, проєкт створений в рамках програми підтримки ГО “Музей сучасного мистецтва” та ЮНЕСКО. В рамках проєкту 5 митців отримали субгранти розміром 750$ на створення власних мистецьких фотопроєктів.
“Ми отримали грант підтримки, завдяки якому ми змогли провести програму. П’ять переможців, отримали п’ять субгрантів на створення проєкту, в рамках котрого вони приїхали з різних міст України”, — говорить куратор проєкту.
Автори та авторки, які представлені на фотовиставці:
- Артем Гумілевський — “Руки, що пахнуть хлібом”.
- Вероніка Моль — “Відбиток спогадів”.
- Софія Чайковська — “Межа визначення”.
- Олександр Савчук — “Знайдений пазл”.
- Айнур Сакішева — “В анамнезі — війна”.
Для своїх проєктів фотографи залучали мешканців Південного регіону України, фіксуючи їх особисті історії, досвід проживання під час війни, створюючи тим самим арт-терапевтичний ефект через фіксацію наслідків російської агресії.
“Ми завжди подаємо, що у нас буде там одна кількість фотографій, але ми не можемо зупинитися і подаємо завжди набагато більше. Наші автори роблять якісні, класні роботи”, — додає Мельниченко.
Артем Гумілевський — український митець з міста Миколаїв. З його слів, проєкт “Руки, що пахнуть хлібом” — це проєкт про агропідприємство, яке з початку повномасштабного вторгнення не закривалося жодного дня.
“Процентів 90 людей залишились на робочих місцях. Комбайнери, трактористи, вони витягували техніку, коли росіяни підходили до міста. Допомагали розмінувати поля, бо на цьому підприємстві було десь чверть заміновано полів. І зараз ще є заміновані частини”, — говорить Артем.
Чоловік каже, що на прикладі одного підприємства хотів розповісти про всі підприємства України, які зіштовхнулися з російською агресією, і як вони цьому протистояли.
Проєкт з двох частин. Перша частина — це архівні фотографії з телефонів працівників. Я їх обробив, додав художнього вигляду. І друга частина — це самі працівники, якісь такі постановчі сюжети, світлі, життєстверджуючі, котрі будуть розповідати історію підприємства.
Айнур Сакішева — київська мисткиня. ЇЇ роботи представлені на виставці під назвою “В анамнезі — війна”. Зі слів Айнур, її проєкт стосується літніх людей з інвалідністю, які спочатку повномасштабного вторгнення опинилися в надскладній ситуації.
“Вони стали беззахисні перед війною, з огляду на стан свого здоров’я. І ці люди дуже сильно залежні від ліків. Для них щоденне приймання ліків — це завтрашній день. В мене там в основному мешканці Південного регіону і віддалених сіл від Миколаєва”, — розповідає Айнур Сакішева.
Айнур каже, що спочатку повномасштабного вторгнення на своєму власному досвіді відчула, як це, коли немає ліків.
“Я зрозуміла в перші дні, що мені не вистачає ліків на наступний тиждень, що я не маю змоги їх купити. І тільки вже потім, хтось зі мною поділився. Коли я виїхала на місяць на західну, я почала допомагати тим сім’ям, які лишилися без ліків, пересилаючи їх”, — говорить Айнур Сакішева.
За словами жінки, поки працювала над проєктом з’ясувала, що волонтери самотужки допомагали з ліками людям.
“Наші волонтери просто неймовірні молодці, тому що вони змогли самі постачати ліки на замовлення і наперед забезпечувати наших людей. Тому я була дуже приємно вражена цим фактом”, — говорить Айнур.
Фотовиставка “MYPH: Татуювання війни” триватиме до 28 квітня.