Новиною тижня стала заява міського голови Олександра Сєнкевича в ефірі ТРК “МАРТ” про те, що жителі Варварівки вже можуть подавати заявки на підключення до централізованого водопостачання: дюкер (трубопровід на дні річки) під Південним Бугом врешті-решт передано на баланс МКП “Миколаївводоканал” і введено в експлуатацію. Тож, щоб під’єднатися до міської водопровідної мережі, варварівцям слід звернутися до водоканалу для отримання технічних умов. Правда, не всім, бо водопровідна мережа в мікрорайоні пролягає далеко не всюди.
Це знаковий проект для міста. Річ у тім, що у Варварівці, яка в 60-ті рр. минулого століття увійшла до складу Миколаєва, ніколи не було повноцінної водопровідної та каналізаційної мережі. Водопостачання тут здійснювалося зі свердловин, проте вода із підземних джерел за лабораторними характеристиками – суто технічна. Питну воду сюди завозили автоцистернами, а це в рази дорожче, ніж водопостачання з мереж водоканалу.
Плани прокласти дюкер виношувалися з часів СРСР. Потім до цього задуму повернувся Володимир Чайка. Проект, розроблений у 2008 р., передбачав прокладання дюкеру, але не до Варварівки, а в напрямку Коренихи, щоб дати дніпровську воду (Миколаїв до квітня 2022 р. отримував саме дніпровську воду) одразу в Варварівку та в обидві Коренихи. Однак вартість була непідйомною – 25 млн доларів. До того ж, почалася світова фінансово-економічна криза, доходи бюджету впали. Проект залишився припадати пилом на полиці.
Після обрання мером Олександра Сєнкевича було розроблено новий проект. Він виявився більш модерновим і в рази дешевшим. До того ж, частину суми на його реалізацію у 2019 р. виділив Кабмін Володимира Гройсмана. Проект передбачав прокладання дном річки двох ниток дюкеру діаметром 400 мм і довжиною 1,3 км, а також будівництво магістральних мереж водопроводу загальною довжиною 10 км. Завдяки їм, до Варварівки щодобово має подаватись до 5,6 тис. кубометрів води. Якщо повністю зробити водопровідну мережу, дюкер забезпечить водою всю Варварівку, населення якої до війни становило 13 тис. Розрахунок був на те, що варварівці отримають більш якісну та недорогу воду. Зменшення обсягів поливу зі свердловин убереже ґрунти від засолення, буде забезпечено ефективне гасіння пожеж за допомогою гідрантів, зросте інвестиційна привабливість мікрорайону в цілому. Далі водопровід можна було продовжити у Велику та Малу Коренихи, але на це потрібно додатково не менше 1,5 млн доларів.
Йшлося також про перспективу будівництва локальних очисних споруд. Воно й зрозуміло: якщо є водопровід, повинна бути каналізація.
Прокладати дюкер вирішили у районі Варварівського мосту. На відміну від старих технологій, це робили не з плавучих понтонів у підводну траншею, а за допомогою горизонтально спрямованого буріння під дном річки. Підрядником обрали фірму «ВіК Технології».
Роботи розпочалися восени 2019 р. Почали з будівництва у Варварівці двох кілець мережі водопостачання загальною довжиною 7 км. Але невдовзі Кабмін заблокував фінансування. Незважаючи на це, в грудні 2019 р. укладання магістральних мереж було завершено на 100%.
Навесні 2020 р. обласна держадміністрація отримала державні кошти на розвиток інфраструктури, але замість дюкеру спрямувала їх на свою улюблену «забаганку» – Миколаївський аеропорт. До того ж, почалася епідемія КОВІДу, грошей в бюджеті гостро не вистачало. Проєкт знову опинився під загрозою.
Нарешті держава знайшла кошти на співфінансування дюкеру. Робота закипіла. Заради будівництва біля Варварівського мосту неодноразово перекривали воду, змінювали рух транспорту, запроваджували схеми об’їзду, жертвою яких стала бруківка на вул. Обсерваторній – її буквально розчавили багатотонні фури. Також замість місяця – терміну, відведеного на буріння, прийшлося працювати три, бо ґрунти на дні річки виявилися вкрай складними.
Нарешті 5 листопада 2020 р., якраз під час міських виборів, у Варварівці відбувся пробний запуск поданої дюкером дніпровської води, на якому був присутній мер. Але потім щось “не зрослося”. Взимку спливла одна з ниток дюкеру, хоча вона мала лежати під річковим дном, а використанням бюджетних коштів зацікавилися правоохоронці.
Чиновники неодноразово обіцяли, що дюкер ось-ось буде здано, але проєкт міцно «завис». Наприкінці 2021 р. директор «Миколаївводоканалу» Борис Дуденко обережно заявив, що інформації про закінчення будівництва він не має і не готовий приймати об’єкт. Згодом почалася велика війна, російськи окупанти підірвали водогін «Дніпро – Миколаїв», актуальність проєкту відійшла на другий план, і містяни про нього майже забули.
В травні цього року Сєнкевич заявив, що дюкер нарешті вводиться в експлуатацію. Ба більше, мер мав намір звернутися до іноземних партнерів щодо можливості будівництва у Варварівці водопровідної мережі, яку збиралися будувати ще до повномасштабної війни. І ось днями, нарешті, виявилося, що об’єкт – на балансі водоканалу і варварівці вже можуть під’єднуватися до водопроводу. Звісно, якщо в них є необхідні гроші.
На жаль, у переможній діжці меду є таки ложка дьогтю: замість технічної води, яку мешканці Варварівки отримували зі свердловин, вони отримають ту ж саму технічну воду, тільки вже з міської водопровідної мережі. А коли в трубах з’явиться повноцінна питна вода – то, мабуть, відомо лише Богу…