20 травня у Центральній міській бібліотеці ім. М.Л. Кропивницького презентували книгу «Силуэты старого города», авторства Ігоря Гаврилова та Наталії Христової, з ілюстраціями Сергія Луньова до віршів Лариси Матвєєвої та Катерини Голубкової, видавництво Ірини Гудим.
Ця книга була задумана дуже давно. Робота над нею розпочалася близько п’яти років тому. Спочатку з’являлися окремі статті у газеті «Вечірній Миколаїв». Під час прогулянок вулицями міста один із найвідоміших істориків, старший науковий співробітник миколаївського обласного краєзнавчого музею Ігор Гаврилов намовляв на диктофон журналістки Наталії Христової цікаві історичні факти, які й лягали в основу газетних матеріалів. Спільну їхню працю оцінила видавець Ірина Гудим.
Саме вона стала ідейним натхненником систематизації статей у повноцінну книгу. Неабияку роль у цій історії відіграла дружина Ігоря Гаврилова. Зайнятому переважно наукою, Ігорю Гаврилову важко було з головою поринути у літературну діяльність.
«Завдяки його дружині Інні Гавриловій, вона його все-таки вмовила. Разом з Наташею вони його взяли в обіг і мене під’єднали. Він нам ніби поступився. Тому що ця діяльність у нього забирала дуже багато часу. А він більшою мірою займався наукою та пошуком», – згадує Ірина Гудим.
“Все, що пов’язане з родоводом, приналежністю та купівлею тих чи інших будинків, вулицями – ця книга дещо незвична для нашої загальноприйнятої історії, де є герої, адмірали. Ні, безумовно, трапляється спогад про легендарних особистостей, але в основі своїй презентоване видання про простих миколаївських людей та вулиці, на яких вони проживали. «Припустимо, “жіноча вулиця”, де проживала більшість вдів чи жінок, які там купували будинки. Їм так було зручно. Вони оселялися компактно. Або “німецька вулиця”, єврейські квартали. Що було на цих вулицях. Які відбувалися події. Або, наприклад, історія одного будинку… В книгу ще ввійшли історії всіх кінотеатрів Миколаєва. Життя окремих особистостей, які цікаво пов’язані з містом», – розповідає про книгу видавець Ірина Гудим.
Коли внаслідок хвороби Ігоря Гаврилова не стало, було прийнято рішення додати до книги, що формується, його спільні праці зі Світланою Крищенко та іншими миколаївцями, які співпрацювали з виданням «Миколаївський Базар». Цей розділ був опублікований раніше в інтернет-виданні. У книжку його розміщували у переробленому вигляді.
«Я дуже вдячна Андрію Шинкаренко, Світлані Крищенко, які продовжують цю роботу. Вони замислювали її. «Миколаївський Базар» – справжнє джерело історії, пов’язаної з Миколаєвом», – підкреслює Ірина Гудим.
Поліна Сорель
Помалу книга вимальовувалася. В її основі лежав ентузіазм закоханих у свою справу людей. Каменем спотикання ставало фінансове питання. Грошей на верстку, видавництво просто не було. На допомогу прийшов його величність випадок. Свою допомогу видавничій групі книги «Силуэты старого города» запропонувала до того часу нікому не знайома німкеня Поліна Сорель (Бронфман).
Уродженка Миколаєва, жінка, яка виїхала з родиною з рідного міста у 1998 році, дуже сумувала. Адже його історія нерозривно пов’язана із її сім’єю.
Все дитинство Поліни Сорель (Бронфман) пройшло між двома районами: по вулиці Шосейній, де власне і жила її родина, і вулицею Пушкінською, де народився та виріс її батько та брат, жили рідні та друзі. Сама Поліна навчалася у 22-й школі, педагогічному інституті, працювала вчителем англійської мови у 35-й та 22-й загальноосвітніх школах.
Бабуся Поліни Сорель (Бронфман), Барбер Броніслава Натанівна – була істориком та викладачем Культпросвітучилища. Рідна сестра бабусі, Барбер Марія Миколаївна, у період з 1946 по 1971 рік працювала вчителем у 17-й та 15-й загальноосвітніх школах. Рідна тітка батька Поліни, Бронфман Поліна Григорівна, після закінчення Другої світової війни все своє життя пропрацювала військовим лікарем у Миколаївському шпиталі.
Батько Поліни, лікар-педіатр 2-ї дитячої поліклініки, Бронфман Юхим Аркадійович, народився у Миколаєві у березні 1941 року. Сюди з евакуації його родина повернулася одразу після звільнення у 1944 році. Його дитинство пройшло на вулицях старого центру.
«Я завжди знала, що за фасадами миколаївських будинків, за кожним їхнім каменем ховається багата історія, вони свідки насиченого та цікавого життя міста, якому є що розповісти та передати потомкам. Про це завжди говорили у моїй родині та в колі наших друзів, але ніколи не писали у книгах та статтях», – пише Поліна Сорель (Бронфман).
2019 року жінка збиралася приїхати до Миколаєва. Саме тоді вона знайшла у «Вечірньому Миколаєві» статтю Ігоря Гаврилова та Наталії Христової про вулицю Пушкінську. Пізніше Поліна Сорель (Бронфман) здійснила з авторами не одну віртуальну прогулянку. Вона дуже хотіла на власні очі познайомитися з людиною, яка, за словами самої Поліни, повернула місту його душу.
Але цим планам не судилося відбутися. Спочатку ковід, пізніше відхід із життя видатних істориків та краєзнавців, друзів та близьких Ігоря Гаврилова, а потім і раптова смерть його самого, повномасштабне вторгнення російських окупантів на територію України 24 лютого 2022 року стало їм на заваді.
Але Поліна Сорель (Бронфман) зробила все, від неї залежне, щоб «Силуэты старого города» побачили світ.
Голова Миколаївського центру німецької
культури Ангеліна Шардт
«Від видавця Ірини Гудим мені стало відомо про те, що за статтями Ігоря Гаврилова та Наталії Христової готується книга, але її виданню заважають фінансові труднощі. Розуміючи значення такої книги для всього міста та його мешканців, я, не роздумуючи, вирішила підтримати цей проєкт», – написала Поліна Сорель (Бронфман).
Ця допомога була використана на верстку книги, обробку фотографій. Верстати видання взявся давній партнер та друг Ірини Гудим Сергій Голубєв. До реалізації проєкту також доєдналися поліграфісти Віктор та Михайло Швець.
«Ми спільно підготували книгу до друку. Вони знайшли папір. За їх кошти книга була надрукована. Перший тираж – у сто екземплярів. Потім вона була оголошена у передпродаж, і ми змогли публікувати та додруковувати нові екземпляри», – каже з подякою Ірина Гудим.
У результаті «Силуэты старого города» вийшли таким великим народним проєктом, який об’єднав величезну кількість жителів Миколаєва, які знаходяться далеко за його межами, але шалено закохані у своє місто.
“Днями у Німеччині, на зустрічі волонтерів та помічників з різніх країн, теж була невелика презентація цієї книги. Цей єкземпляр їде до Бельгії. Дуже вдячні. Polina Sorel ” – такий пост і фото з’явилися на сторінці Поліни у Фейсбуці кілька днів тому.
Джерело: Центральна бібліотека ім.М.Л. Кропивницького м.Миколаїв