Ольга Голубовська, заслужений лікар України, яку більшості не треба представляти, хоче розібратися, що таке легалізація медичного канабісу чи маріхуани. Про це пише “Главком”.
Швидке вирішення проблеми – не завжди правильне рішення, вважає Голубовська.
«Легалізувати медичний канабіс»… Звучить так гарно і з такою турботою до людей, які його так потребують. Хто ж може бути проти такої святої справи?
Мабуть, ніхто. Бо всі ті, хто проти – вони ж проти людей, які цей канабіс так потребують!
Отже, я теж не проти. Я –за легалізацію медичного канабісу і допомогу хворим. Але є одне малесеньке (ну, зовсім малесеньке!) «але»…
Всі ці заяви щодо «легалізації медичного канабісу» насправді є не більш, ніж спекуляцією і маніпуляцією. Маємо справу з використанням реальних потреб хворих людей для просування мільярдного надприбуткового бізнесу в Україні.
Цей бізнес лобіюється на найвищому рівні. І, на жаль, стратегічне рішення по ньому на цьому ж найвищому рівні, вже прийнято…”.
Вона згадує, що за час її каденції у ВРУ VIII скликання, ще у 2018 році, вона з однодумцями в парламентському комітеті з охорони здоров’я чітко відпрацювали механізм легалізації медичного канабісу. Були надані на законодавчому рівні всі вказівки МОЗ щодо впровадження цього рішення в життя.
Для цього було потрібно внести зміни до двох постанов Кабміну. І вже з 2018 року ми мали би такий необхідний медичний канабіс легалізованим.
Вона наголошує, що тепер для легалізації медичного канабісу нема потреби приймати новий закон! Достатньо внести зміни до двох постанов уряду.
“Але ці зміни ніколи не були ухвалені та внесені. Чому? Тому, що тема «легалізації медичного канабісу» насправді піднімається заради ухвалення такого закону, який дозволить вирощування й переробку канабісу в Україні в дуже великих обсягах. Якщо коротко, під егідою легалізації медичного канабісу Україну хочуть зробити новою Колумбією в центрі Європи.
У нас є для цього відповідний клімат, достатньо територій, потужностей і ліберально налаштованого населення…
Чи дозволить масове використання медичного канабісу подолати наслідки післявоєнного ПТСР (посттравматичного розладу), вилікувати його?
Можна безпомилково припустити, що частині ветеранів і цивільних, які пережили війну, це насправді «допоможе» перейти від легкого канабісу до більш сильних наркотиків. А це вже прямий шлях до наркозалежності.
Для подолання ж ПТСР потрібно рухатися зовсім іншою дорогою та системно створювати спеціальні і соціальні умови.
Чи дозволить використання медичного канабісу допомогти онкохворим?
Звичайно ж, «допоможе». Адже коштів на профілактику, раннє виявлення і лікування онкології у дорослих і дітей держава не виділяє в повному і необхідному обсязі. Краще ж купувати барабани і овочерізки, чи не так? Тому залишається лише полегшувати онкохворим процес повільного помирання за допомогою медичних наркотичних препаратів…
Коли ми побачимо реальні наслідки прийняття таких «стратегічних» рішень?
Років через тридцять – коли почнуть народжуватися діти нової ери «легалізованого канабісу». Зі зниженим інтелектом і купою інших хвороб. Діти, які ніколи не зможуть стати на захист інтересів і майбутнього України…
Швидке вирішення проблеми – не завжди правильне рішення. А за всі наслідки цього потім будемо платити життям і здоровʼям наших дітей і онуків.
Так, наші воїни та цивільні потребують медичний канабіс. Але не варто робити з нашої країни місце для наркотрафіку і наркосировинний придаток ані для Сходу, ані для Заходу, ані Півночі, ані Півдня.
Не за це віддають своє життя наші захисники на фронті”.
Спірне питання, насправді. Але заслужений, та ще й який, лікар, має право на власну думку. Чи не так?
Музика “при смерті”?
У миколаївському сегменті Фейсбуку особливу увагу привернуло обговорення “музичних проблем”. Ну, як кажуть, саме зараз воно “на часі”.
Справа в тому, що до Верховної Ради внесли законопроект, у якому пропонують штрафувати за прослуховування російської музики в громадських місцях.
Це стосуватиметься музики будь-яких російських виконавців, що вийшла після 1991 року, за винятком: колишніх громадян Росії; тих, хто є або був при смерті громадянином України; тих, хто на час смерті не мав російського громадянства.
Вперше порушникам це обійдеться від 5100 до 8500 гривень, а другого — від 17 000 до 25 500 гривень”. Про це пише користувач ФБ Сергій Щ.
“Ну, я понимаю, запретить их этого Шамана. А все остальное … это глупо… все запретное сладко… особенно для наших русскоговорящих регионов… “.
“Я сама не хочу слушать ни этого Лепса, ни Баскова, ни Киркорова, ни всех остальных, кто поддерживает войну… оно само собой.., но ни один запрет не работает… пока люди сами не осознают”.
Про те саме пишуть в коментах до посту Сергея Щ. інші користувачі Фейсбуку.
“А Пугачева, Вайкуле и прочие за что пострадают? За то, что поддерживают Украину?”.
“Ну немає, що людям робити, треба видумувати заборони! А щодо російськомовного населення, їх прав? Вже дійсно, доходить до смішного!”.
“Как и кем будет определятся состояние «при смерти»? 4-та стадія ракової хвороби надає право слухати лєпса?”.
Тут, звісно, користувач не зрозумів. Йдеться про те, що вмираючих виконавців, громадян України, хоч як це не дивно звучить, слухати можна. Кого саме – це, за ідеєю, справа лікарів. Тобто їх вердикт фігуруватиме в суді, коли туди піде маса позовів щодо вищезгаданих штрафів?
А як же бути з так званим “білим списком”, який постійно поповнюється Мінкультом? І ким вважати білоруса Михалка з його “Воїнами світу”? Зрозуміло, що він не є російським виконавцем номінально. Хоча його країна є васалом Росії.
Схоже, що судових позовів таки буде чимало, якщо такий закон ухвалять. Бо Гребєнщиков, Макаревич, Покровський, Земфіра і багато інших не підпадають під пункти з винятками. Натомість у “білому списку” Мінкульту вони є.
Таким чином виходить, що права рука не знає, про що думає та що пише ліва?