Старший науковець Миколаївського краєзнавчого музею Тетяна Губська запросила городян на екскурсії у музейні підвали. Будівля старофлотських казарм була збудована в 1836 році за проектом англійського архітектора Чарльза Акройда. Сьогодні ми можемо відвідати найтаємничіші поверхи музею – це три яруси приміщень, що уходять на 13 метрів під землю.
Вивчення та розчищення підвалів тільки-но почалось, тож не варто очікувати тут підготовлену «туристичну стежку», але те, що можна побачити навіть сьогодні, дуже вражає. Наприклад, залізобетонні перекриття 1836 року; арочні переходи – товщина кам’яних арок сягає метра; наш рідненький південний ракушняк (дивуєшся – як каміння держиться на стелі, якщо не видно між ним ніякого цементного розчину для кладки); чавунні сходинки з поверху на поверх; пічки для обігріву приміщень; отвори з решітками для вентиляції…
Тут поруч присутні «деталі» різних епох, бо у радянські часи в казармах також розміщувались військові. Музейники порились у пічечці, перерили купу сажі – знайшли недопалки «Беломорканалу» 1952 року, а ще – розірваний лист 1954 року. Хлопець написав його до близьких та не відправив – розірвав, кинув у піч, але не підпалив. Чому? Треба виясняти.
Таких «чому?» музейники зустрічають безліч на кожному кроці. Чому вікна, що розташовані зразу над землею, зсередини приміщення мають сходинки? По них скатували бочки з порохом, ящики з провізією, зброєю, вугілля для опалення? А для чого оці віконця? Що за великі бетонні куби на другому підземному поверсі?
У музейному дворі час від часу утворюються провали.
- Це не катакомби, – пояснює Тетяна Губська, – у нас їх немає. Це підземні ходи за часів кримської війни 1853-56 років. Підвали йшли вздовж всієї будівлі, був підземний шлях і до верфі. До речі, у дворі під землею знаходиться мідно-бронзова цистерна на 50 тисяч відер. Тільки уявіть собі – 50 тисяч! Якщо ворог підійшов би до Миколаєва, в підвалах знайшлося би місце для розміщення і проживання тисяч військових… адже кожний з трьох корпусів казарм був розрахований на 1500 моряків. На жаль, відстежити історію підвалів в миколаївських архівах ми не можемо, бо документи свого часу були вивезені до Санкт-Петербурга.
Протягом екскурсії музейники показують 2 поверхи, спускаючись під землю на 5 метрів. На третьому підземному поверсі побував миколаївський краєзнавець Андрій Шинкаренко – там небезпечно, підлогу вкривають грунтові води. Тож досліджувати його доведеться справжнім сміливцям.
Наталія Христова. Фото автора.