“Мовне питання. Ніколи такого не було – і ось, знову. Дедалі частіше починають мусувати мовне питання. Як тільки треба відвернути увагу від чогось важливого, або почати срач в суспільстві, щоб збити пінку і на тлі цього підкинути важливий наративчик – піднімають мовне питання! У найкатегоричнішій формі. З образами та приниженнями”…
Це уривок з фейсбучного посту головного режисера Миколаївського міського Палацу культури «Молодіжний» Надії Сербул. Вона постійно ділиться своїми думками на сторінці у ФБ. І ці думки молодого покоління миколаївців дуже цікаві та корисні для нашого часу.
Далі пропонуємо її текст.
“У мене пропозиція до самих завзятих – зверніться напряму до військових російськомовних “на нулі” з вимогою: «Говориш російською – валіза-вокзал-раш@а. Ану геть, всі зара встали та вийшли!». Вони не вийдуть. Бо вони вас своїм життям захищають. Там, в окопах, ніхто мовами не міряється, там інші якості в ціні у побратима, який твою спину прикриває.
Особливо розчулюють крики та прокляття на цю тему українських патріотів з-за кордону України. Вам, хто солодко їсть і користується теплими туалетами, не соромно рота відкривати та повчати, якою мовою нам говорити, як помирати і як жити?
Зачекайте трошки!
Ми всі перейдемо на українську за кілька років, це неминучий факт. Це потреба душі в багатьох. Це – неминуче!!! Решта підтягнеться, бо говорити, спілкуватися мовою ворога недоречно і, після того, що відбувалося, соромно. Але це має бути не образливо і не з-під палиці. Єдиний виняток – ті, хто не знає мови та знати її не бажає! Ось таких після першого попередження – позбавляти українського громадянства. Але на законодавчому рівні. Цивілізовано. Інакше все у нас буде, як у ацьких сусідів.
До речі, на тему пекла. Для тих, хто свого часу висміював мої спроби розмовляти і писати українською, постійно смикав (чому-то багато хто вважає, що смикати… пардон – повчати – це така цінна допомога) і хто таки зумів зародити в мені комплекси, які на тлі мого не менш ацького перфекціонізму забили моє бажання перейти на українську в глухий кут вічної невдахи… – так ось: для вас в пеклі буде окремий котел.
Тож терпіть. Я зараз, не користуюсь редакторами та перекладачами, іноді пишу безграмотно, сама розумію це, бачу потім, якщо перечитую, і бачу як пересипаю українські тексти русизмами та словами. Але! Я маю бажання і швидко навчаюсь. Ще півроку тому справи були набагато гірші.
Хто зі мною не згоден – мають повне право плюнути в екран свого смартфона. В реальну особу не рекомендую. Я неадекватна, сувора водопійська жінка з дуплом від ракети у стіні будинку. У суді це буде пом’якшувальною обставиною”.
На фото: Надія Сербул та її чоловік Аркадій Абрамов, доброволець, морський піхотинець.