Херсонці змушені тікати, адже тріумф швидко змінюється мукою. Щоденні обстріли вбивають мешканців, зношують нерви та перешкоджають спробам відновити роботу електромережі, – йдеться у репортажі, який публікує сьогодні британська газета The Daily Telegraph.
Радість звільнення надто швидко змінилася напругою щоденних обстрілів. Настав час родині йти. Коли Андрій піднімав батька Олександра з перону на Херсонському вокзалі на потяг, що прямував до Києва, обидва плакали, виходячи з дому. ..
Павло Шевченко, який їхав до Києва нічним потягом зі своєю дівчиною Анастасією, порівняв Херсон з Маріуполем, який був розбитий російською облогою на ранніх етапах вторгнення.
«Всюди обстріли, а у нас немає електрики та води», — сказав він. «Місто виглядає дуже, дуже порожнім. Перші дні люди святкували, а зараз порожньо».
Інша жінка їхала зі своїм п’ятирічним сином Мішею, який лазив по ліжках поїзда в червоній піжамі. Тривога теж вигнала її з Херсона:
«Коли я зустрічаю всіх солдатів, мені просто хочеться їх обійняти. Але ми їдемо через обстріли. Це для збереження наших нервів».