Парк у степу і на граніті

Тривалий час місцевість, де розміщений регіональний ландшафтний парк, не мала чіткої географічної назви, і лише відомий миколаївський еколог та науковець Сергій Таращук увів поняття «Гранітно-степове Побужжя», яке згодом стало географічним терміном з конкретною територіальною прив’язкою.

У складі території регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» зберігаються природні комплекси ділянок долин Південного Бугу, Кодими, Мертвоводу, Арбузинки, Корабельної, Мигійського Ташлика, Бакшали. Крім основної території, у РЛП були створені дві відокремлені ділянки «Актово» та «Кодимська».

Тут зональні природні комплекси представлені справжніми, петрофітними, лучними та чагарниковими степами; азонально-петрофітними угрупованнями, плакорами, байрачними, заплавними лісами та заплавними луками. Є унікальні каньйонно-терасові місцевості долин Південного Бугу та його приток з висотою відслонень до 50 метрів.

Кодимська ділянка парку представлена заболоченими ландшафтами з плавнями, внутрішніми озерами, березовими, вербовими та вільховими лісами на піщаних аренах. Зберігається багатий фауністичний водно-болотний комплекс. 2009 року більша частина регіонального ландшафтного парку увійшла до складу національного природного парку «Бузький Гард» (зі збереженням категорії).

У «Гранітно-степовому Побужжі» мешкають рідкісні та зникаючі види рослин і тварин, серед них вузьколокальні ендеміки: такі, як мерингія бузька, гвоздика бузька занесені до Світового та Європейського червоного списків, Бернської конвенції; смілка бузька, тюльпан бузький включені до Червоної книги України. Флора налічує 1140 видів рослин, із яких 953 вищих. 34 види занесені до Червоної книги України.

Тваринний світ надзвичайно багатий та різноманітний. Тут зареєстровано 225 видів хребетних, серед яких риби, земноводні, плазуни, птахи, ссавці, а також понад 1900 видів безхребетних тварин. Серед рідкісних представників фауни – орел-карлик, видра річкова, тхір чорний, марена дніпровська, ящірка зелена, полоз лісовий, дибка степова, жук-олень, бджола-тесляр.

Тут розташована загальнодержавна пам’ятка культурної спадщини «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького» (околиці м. Южноукраїнськ), був центр Бугогардівської паланки – адміністративно-територіальної одиниці Війська Запорозького низового часів Нової Січі (1734-775 рр.).

Козацька святиня під загрозою знищення

На жаль, Бузький Гард, на території якого знаходився центр паланки Війська Запорізького може бути знищений. Адже «сусіди», Південноукраїнська атомна станція має намір підняти рівень води в Олександрівському водосховищі, що призведе до затоплення місцини.

Наміри Південноукраїнської АЕС підвищити рівень Олександрівського водосховища до відмітки +16,9 чи + 20,7, про що волають атомники, призведе до екологічної катастрофи. Рівень уже підвищили до неприродного рівня.

Саме під час повномасштабного російського вторгнення український «Енергоатом» зажадав підняти рівень Олександрівсього водосховища в районі Південноукраїнської АЕС. Нестача питної води в області; її прифронтовий та маловодний статус; негативний вплив на природне середовище з приводу ворожих ударів; руйнування природно-заповідних комплексів; масове знищення зелених насаджень; негативні наслідки руйнування Каховської ГЕС, – лише короткий перелік тих втрат, що вже завдала війна екосистемі Миколаївщини. Підняття рівня води в Олександрівському водосховищі лише посилить їх.

«На жаль, за роки незалежної України, ми так і не змогли остаточно відмовитися від продовження реалізації проекту Ташлицької ГАЕС, незважаючи на здоровий глузд та чи не найбільшу після Чорнобильської катастрофи хвилю громадського спротиву, яка триває понад 30 років, а також нові технологічні можливості генерації та акумулювання енергії. Навіть проблеми з заводненням Південного Бугу, що різко загострилися останніми роками в умовах зміни клімату, не спонукають до перегляду підходів та збереження Південного Бугу», – писав свого часу захисник Бузького Гарду Олег Кравець, герой, що в травні минулого року загинув за Україну.

«Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів у 2021 р. відмовило у наданні дозволу на реалізацію планованої діяльності НАЕК та запропонувало шукати інші технологічні рішення без підвищення рівня води в водосховищі.

У 2022 році проект з рівнем 16,9 отримав знову велику кількість зауважень та заперечень як науковців, так і громади Миколаївщини, а також відмову у висновку від Міндовкілля. Але замість того, щоб відмовитися від цього проекту, почати працювати над альтернативними інноваційними рішеннями забезпечення енергетичної безпеки України, НАЕК «Енергоатом» під час воєнного стану знову намагається просувати цей резонансний проект, розпочинаючи нову оцінку впливу на довкілля. Саме тепер, коли у громадськості відсутня можливість повноцінно висловити свою позицію через війну з росією», – обурюється голова Національного екологічного центру України Руслан Гаврилюк.

Аргументи НЕЦУ спираються на те, що у намірах підняти рівень водосховища всупереч Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» з приводу Енергоатому не конкретизовані загальновідомі екологічні обмеження проекту.

Зокрема: наявність природоохоронних територій високого рівня заповідання Національного природного парку «Бузький Гард»; Регіонального-ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя»; об’єкту Смарагдової мережі; необхідність розвитку екомережі України; наявність рідкісних і раритетних представників флори і фауни; наявність червонокнижних видів флори і фауни; наявність осередків європейського значення; наявність прибережної захисної смуги р. Південний Буг; відсутність рибохідного каналу навколо греблі Олександрівського водосховища; наявність нерухомого об’єкту культурної спадщини національного значення «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорізького», що охороняється державою; наявність невивчених археологічних об’єктів; необхідність впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом; необхідність досягнення доброго стану поверхневих вод відповідно до Водної Рамкової Директиви ЄС тощо.

Отже, боротьба за Бузький Гард та збереження регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» триває…

Олена ІВАШКО.