Неперевершений археологічний артефакт – золоту пектораль – було знайдено 21 червня о 14 годині 30 хвилин 52 роки тому, в 1971 році, під час дослідження скіфського кургану Товста Могила поблизу м. Покров Дніпропетровської області. Розкопки проводила експедиція Інституту археології АН України, яку очолював уродженець Миколаївщини Борис Мозолевський.
Пектораль – це нагрудна прикраса, ознака влади скіфського володаря, виготовлена в 370–350-х роках до н.е. видатними грецькими майстрами. В Україні її визнано найвидатнішою археологічною знахідкою 20-го століття. Вона знаходиться в київському Музеї історичних коштовностей України та належить до Історичного фонду дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння України.
На фото: археолог Борис Мозолевський та його відома на весь світ пектораль. Саме він знайшов її в землі кургана.
Ось тільки декілька маловідомих фактів про цей шедевр давнього мистецтва від Скарбниця Національного музею історії України.
1. Назвати прикрасу пектораллю (від латинського pectus – груди) запропонував Євген Черненко ще у момент її знаходження. Ця назва була прийнята Борисом Мозолевським, а згодом і більшістю науковців та суспільством.
2. Пектораль складається з понад 160 деталей, які були виготовлені окремо, а потім з’єднані відповідно до задуманої композиційної схеми. Сюжети в обох ярусах створюють картину від народження до смерті, і навпаки – від смерті до продовження життя.
3. Джгути, які є каркасом пекторалі, – порожнисті. Кожен з них складається з двох частин, спаяних настільки ретельно, що місця з’єднання неможливо побачити неозброєним оком. Конструктивний секрет було розкрито за допомогою рентгенівського знімку, зробленого у 1991 році.
4. Зображення людей і тварин є горельєфними. Майже на всіх скульптурках зі зворотного боку посередині є плавна заглибина, зроблена, ймовірно, з метою полегшення ваги прикраси.
5. З обох країв зовнішнього ярусу пекторалі розміщено по дві мініатюрні скульптурки степових коників (Tettigoniidae). Зображення настільки реалістичні, що фахівці-ентомологи розрізняють самця і самку.
6. Пелюстки квіточок на середньому ярусі були вкриті блакитною емаллю (зараз вона значно поблякла та вилущилася), що надавало прикрасі золотаво-блакитного забарвлення.
7. Пектораль надійшла до київського музею у травні 1972 року і з того часу лише двічі залишала його стіни: 1975-го (виставки у США та Франції) і 1991-го (виставка «Золото степу» у м. Шлезвіг та реставрація у м. Майнц, Німеччина) роках.
Зазвичай на міжнародних виставках, присвячених скіфському золоту, було представлено гальванокопію пекторалі, яка побувала у 40 містах 14 країн Європи, Америки та Азії.
8. Відомості про пектораль та її фрагменти (дослідження, розповіді та згадування, фото) опубліковані у понад 2000 наукових та науково-популярних статей, альбомів та монографій, написаних на багатьох мовах світу. Втім пектораль досі береже свої таємниці.
І ще один цікавий факт: гіпсова копія легендарної пекторалі є і в Миколаєві. Її створила та подарувала місту в 2020 році миколаївська скульпторка, викладачка Дитячої художньої школи Наталія Макаєва.
На фото в фокусі: директорка “художки” Євгенія Кручинина та Наталія Макаєва з мером Олександром Сєнкевичем. День міста Миколаєва, 2020 рік.