22 червня після кількаденних пошуків, що тривали майже 80 годин, були виявлені уламки батискафа “Титан”, який 18 червня вирушив у рокову подорож до затонулого “Титаніка” і, як і сумнозвісний корабель, знайшов свою могилу на дні океану. Пасажири підводного апарату заплатили по 250 тисяч доларів, аби побачити легендарні рештки корабля, а натомість самі стали частиною його вічного ландшафту.
OBOZREVATEL розповідає історію “Титану” компанії OceanGate, яка, за іронією долі, через понад 100 років після трагедії з “Титаніком” не зробила висновків і прирекла людей на смерть.
Катастрофа, яку всі знають
Приватна компанія OceanGate була заснована 2009 року Стоктоном Рашем та Гільєрмо Зонлейном. Підводними прогулянками компанія почала займатися 2010 року, але чогось бракувало. Тож 2016 року Раш загорівся вигідною ідеєю: варто не просто проводити підводні прогулянки, а показувати людям те, чого майже ніхто на Землі не бачив – місця легендарних корабельних аварій. Бінго!
Тоді компанія почала розважати туристів видами місця аварії італійського пасажирського лайнера “Андреа Доріа”, який затонув біля узбережжя Нантакета в 1956 році, вбивши 46 людей. Це, звісно, сприяло тому, що компанія стала популярною у медіа.
Але Раш розумів, що є лише один корабель, уламки якого бажають побачити люди.
“Є лише одна катастрофа, яку всі знають. Якщо ви попросите людей назвати щось підводне, вони назвуть акул, китів, “Титанік”, – сказав він 2019 року.
Легендарний “Титанік” затонув 1912 року, а був знайдений лише 1985 року. І до того часу, як Раш загорівся ідеєю туристичних подорожей до нього, лише близько 200 людей бачили корабель наживо.
Цікаво, що дружина Раша – Емма – правнучка Джона та Елізабет Ендрюс. Її прадідусь свого часу був відомим суднобудівником та відігравав ключову роль у будівництві “Титаніка”. І Джон, і Елізабет були на фатальному рейсі 1912 року та загинули під час катастрофи.
Для подорожей до “Титаніку” було збудовано “Титан”. Це п’ятимісне підводне судно завдовжки 6,7 м та вагою 10 432 кг. І це перший підводний апарат, який було побудовано з вуглецевого волокна та закріплено титаном. Не найкраща ідея, як виявиться згодом.
Внутрішній діаметр батискафу – лише 142 см, а довжина – 2,4 м. Тож, просто уявіть собі, що вас опускають на глибину 3,8 км під воду в титановій діжці з одним невеликим вікном. У 2020 році корпус “Титана” зазнав циклічної втоми, тож глибину, на яку він міг опускатися, знизили до 3 км, але згодом, у 2020 і 2021 рр., батискаф було відновлено.
Для управління “Титаном” використовувався бездротовий ігровий контролер Logitech F710 (вартістю близько 2 тисяч гривень!) зі злегка модифікованими аналоговими джойстиками. Батискаф рухався за допомогою чотирьох електричних двигунів, два з яких були розташовані горизонтально, а ще два – вертикально. Ці двигуни давали змогу “Титану” розвивати швидкість до 5,6 км на годину.
За даними компанії, судно містило системи моніторингу для постійного контролю міцності корпусу, а також мало життєзабезпечення для п’яти членів екіпажу протягом 96 годин.
Цікаво, що на борту були відсутні будь-які навігаційні системи, а “керував” батискафом корабель підтримки, який надсилав текстові повідомлення на “Титан” із зазначенням відстаней та напрямків.
За даними OceanGate, “Титан” мав сім резервних систем, призначених для повернення судна на поверхню у разі надзвичайної ситуації. Деякі з них навіть повинні були спрацювати автоматично після певного часу, якби всі на борту раптово втратили свідомість.
OceanGate стверджувала, що батискаф проєктували у співпраці з експертами з NASA, Boeing та Лабораторії прикладної фізики Вашингтонського університету. Однак, коли батискаф зник, виявилося, що жодні експерти не брали участь у “проєктуванні, конструюванні або випробуваннях підводного апарату”.
Побачити “Титанік” та померти
“Титан” здійснив перше занурення до “Титаніка” у липні 2021 року. Під час таких подорожей на борту перебували пілот, гід та три пасажири, які платили по 250 тисяч доларів за приблизно 8-годинну прогулянку (хоча вся експедиція тривала вісім днів). Протягом усієї подорожі підводний апарат повинен був кожні 15 хвилин посилати сигнал безпеки, який відстежувався надводною командою.
OceanGate мала намір провести кілька експедицій на “Титанік” у 2023 році, але …
18 червня на борту батискафа опинилися п’ятеро людей:
- Стоктон Раш – виконував роль пілота, 2019 року Смітсонівський журнал назвав його “винахідником-відчайдухом”;
- Шахзада Давуд – пакистансько-британський мільярдер;
- Сулеман Давуд – 19-річний син мільярдера;
- Геміш Гардінг – британський бізнесмен, авіатор та один з перших космічних туристів, який раніше спускався в Маріанську западину на глибину 11 км;
- Поль-Анрі Наржоле – колишній командувач ВМС Франції, водолаз, пілот підводних апаратів, член Французького інституту досліджень та експлуатації моря (IFREMER), та директор з підводних досліджень E/M Group та RMS Titanic, Inc, яка володіє правами на підйом уламків. Він очолював понад 35 експедицій до місця катастрофи.
Занурення до “Титаніка” почалося 18 червня о 9:30 ранку за місцевим часом (15:00 за Києвом). Перші півтори години усе йшло за планом і корабель-спостерігач отримував сигнал з батискафа кожні 15 хвилин. Однак об 11:15 сигнал на поверхню не надійшов. Усі на поверхні зберігали спокій.
З якихось причин здіймати паніку не стали й тоді, коли наступні сигнали також не надійшли, очікуючи, що батискаф спливе на поверхню о 16:30. Коли цього не сталося, команда знову зберігала спокій і лише о 19:10 про ситуацію було сповіщено Берегову охорону США.
Підводний човен мав до 96 годин запасу повітря, тож були надії на те, що все закінчиться добре. Але марно.
Після довготривалих пошуків на допомогу прийшли ВМС США. Виявилося, що їхня Система акустичного виявлення зафіксувала акустичну сигнатуру, схожу на вибух, через кілька годин після занурення “Титану”. Згодом учасники рятувальної операції використали ці дані та знайшли рештки батискафа приблизно за 500 м від “Титаніка”.
“Ці люди були справжніми дослідниками, які поділяли особливий дух пригод і глибоку пристрасть до вивчення та захисту світового океану”, – йдеться в заяві, оприлюдненій OceanGate Expeditions.
Наразі невідомо, чи були виявлені тіла загиблих, але уже звучать пропозиції облишити їх “у спокої” там, де вони є – поряд із іншими пасажирами з “Титаніка”.
Що якби …
Трагедія із “Титаном” підняла на поверхню дуже багато питань до не надто безпечних розваг Стоктона Раша.
“Титан” плавав у міжнародних водах, тож обходив будь-які правила безпеки. Судно не було сертифіковане як придатне до плавання жодним регуляторним органом.
За даними CBS, пасажири, які підіймалися на борт “Титану”, підписували документ, в якому йшлося про відмову від претензій і про усвідомлення того, що це “експериментальне” судно. Один із попередніх учасників подорожі на “Титані” – телевізійний продюсер Майк Рейсс стверджував, що в цьому документі “смерть згадується тричі на першій сторінці”.
Сам Раш в інтерв’ю 2022 року сказав CBS News: “У певний момент безпека – це просто марнотратство. Я маю на увазі, якщо ви просто хочете бути в безпеці, не вставайте з ліжка. Не сідайте в машину. Нічого не робіть”.
Експерти також нарікали, що пошуки “Титану” тривали б значно менше, якби він був оснащений досить простою і примітивною системою визначення місцезнаходження, яка 2021 року допомогла віднайти дистанційно керований апарат “Геркулес”, який загубився в морі.
Про небезпечність “Титану” ще у 2018 році говорив директор з морських операцій OceanGate Девід Локрідж, який стверджував, що закликав провести сертифікацію “Титану”, але компанія не хотіла витрачати на це гроші. Окрім того, він заявляв, що прозорий оглядовий ілюмінатор у передній частині батискафа був сертифікований лише на глибину 1,3 км, що становить лише третину від глибини, на якій лежить “Титанік”.
Режисер Джеймс Кемерон, який особисто 33 рази занурювався до місця катастрофи “Титаніка” та брав участь у розробці підводних апаратів, зокрема й того, в якому опустився на глибину майже 11 км у марсіанській западині, також вважав, що “Титан” – не найкращий з батискафів.
Коли він почув, що OceanGate створює глибоководний підводний апарат з композитним корпусом з вуглецевого волокна і титану, Кемерон сказав, що був налаштований скептично.
“Я думав, що це жахлива ідея. Я шкодую, що не висловився, але я припустив, що хтось був розумніший за мене, тому що я ніколи не експериментував з цією технологією”, – сказав він.
Він також заявив, що одразу зрозумів, що сталося невідворотне.
“Я відчував кістками, що сталося. Відмовила електроніка підводного човна, вийшла з ладу система зв’язку, одночасно відмовив транспондер стеження – підводного човна більше немає. Я миттєво сказав, що ви не можете втратити зв’язок і навігацію разом без екстремальної катастрофічної події або високоенергетичної катастрофічної події. І перше, що спало мені на думку, – це вибух”, – зізнався режисер.
Кемерон також відзначив “жахливу іронію” у загибелі “Титану” і його екіпажу, порівнявши її із загибеллю “Титаніка” в 1912 році.
“Зараз ми маємо ще одну катастрофу, яка базується, на жаль, на тих самих принципах ігнорування попереджень”, – сказав він, зазначивши, що OceanGate неодноразово попереджали про небезпеку використання батискафа.
Не перший інцидент
До катастрофи у червні 2023 року “Титан” здійснив три експедиції до “Титаніка”. Учасником однієї з них був репортер Девід Поуг, який був на батискафі, коли той загубився і так не знайшов “Титанік”. Після занурення він висловив занепокоєння щодо безпеки “Титану” та зазначив, що для керування та нахилу субмарини використовується контролер Logitech F710, а як баласт – будівельні труби.
Ще один інцидент трапився в 2022 році, коли виявилося, що один з двигунів батискафа було встановлено задом наперед, і підводний апарат просто обертався колами під час спроби просунутися вперед біля морського дна.
Що сталося на “Титані”
Говорити про те, що батискаф вибухнув, не зовсім правильно, адже те, що там відбулося, називається імплозія. Фактично це вибух, але який відбувається не назовні, а всередину. На якій саме глибині він стався – наразі невідомо. Але можна припустити, що неподалік від “Титаніка”, адже зазвичай спуск до нього триває 2 години, а батискаф залишався на зв’язку щонайменше 90 хвилин.
Експерти вважають, що батискаф фактично розчавило зовнішнім тиском, внаслідок чого і відбулася імплозія.
Якби це був вибух – батискаф розірвало б із середини так само, як повітряну кульку, яка не витримала тиску повітря.