У Миколаївській центральній бібліотеці ім. Марка Кропивницького відкрилась ювілейна виставка нашого земляка, відомого українського художника, заслуженого діяча мистецтв України Олега Приходька. Шанованому митцю 8 квітня виповнюється 70 років.
Живописець відзначений багатьма нагородами та званнями: він лауреат міжнародної премії ім. Івана Огієнка в галузі мистецтва (2005), обласної премії ім. Миколи Аркаса (2010), премій Тетяни Яблонської (2010), Андрія Антонюка (2022).
Також є володарем медалей Руфіна Судковського та Архіпа Куїнджі, пам’ятного знака музею ім. В. Верещагіна.
У 2010 році художник отримав Срібну медаль Академії мистецтв України, а у 2014 – Золоту медаль Академії, тобто її вищу нагороду. Має почесні відзнаки Міністерства культури України, спеціальну відзнаку журі на всеукраїнському триєнале (2023), нагороджений орденом князя Володимира Ш ступеня (2022).
Миколаївщина високо оцінила внесок Олега Приходька у мистецький розвиток нашого краю: в 2010 році він отримав почесне звання «Городянин року» у номінації «Мистецтво», 2015-го був удостоєний ще одного престижного знаку – «За заслуги перед Миколаївщиною».
***
Олег Приходько, безумовно, це ціла епоха у мальовничому мистецтві південної України, епоха у житті Миколаївської обласної організації Національної спілки художників, яку він очолював майже 15 років (1992-94 та 2005-2015 рр.).
На ювілейному виставковому вечері, де зібрались миколаївські митці, друзі художньої Спілки, містяни – поціновувачі живопису, звісно ж, багато говорили про ювіляра. І він сам згадував немало цікавих подій із славетного мистецького минулого.
Привітати Олега Приходька прийшли колеги на чолі з головою МООНСХУ Дмитром Артимом. Відвідав захід і мер міста Олександр Сєнкевич – вітальне спілкування міського голови та ювіляра було цікавим та гуморним, бо давно вже ні для кого не секрет, що Олександр Федорович – похресник Олега Костянтиновича.
***
Пане Олеже – наш, корінний миколаївець. Хлопчик, який виріс у звичайній миколаївській родині і йшов до своїх життєвих висот дуже самостійно – «озброєний» художнім талантом, сильним характером та великою працею. До одеської «Греківки» вступив, коли йому було лише 15. Хотів навчатися далі – і не де-небудь, а у престижному Ленінградському вищому художньо-промисловому училищі ім. Віри Мухіної. Витримав божевільний конкурс (40 осіб на місце), в якому відбирали лише 8 гідних абітурієнтів із 320, що подали заяви. За конкурсом пройшов блискуче, але з миколаївської школи, куди Олег отримав направлення на роботу після «Греківки», його не відпустили. Такі в середині 1970-х були безчесні часи та вузьколобі начальники. Мрія про Пітер так і не здійснилася, а вищу освіту в Миколаївській філії Київського університету культури та мистецтва він здобув уже набагато пізніше.
Говорячи про становлення Олега Приходька як художника, треба обов’язково згадати про часи його молодості – впевнені, сповнені надії та творчих планів. Йому пощастило розпочинати свій шлях у мистецтві, коли в Україні та взагалі в СРСР існувало потужне об’єднання молодих художників. Вони брали участь у пленерах та конкурсах, з ними укладали договори на створення художніх робіт (наприклад, для оформлення інтер’єрів кораблів, що сходили зі стапелів заводів у Миколаєві), для художників будувалися творчі бази та індивідуальні майстерні – і за цим стояла солідна фінансова підтримка держави. Зокрема, в Миколаєві художників завжди підтримували перший секретар Миколаївського обласного комітету КПУ Володимир Васляєв та директор суднобудівного заводу ім. 61 комунара Ігор Овдієнко. Завдяки їм, миколаївські художники отримали чудові майстерні. Про цих людей Олег Приходько з вдячністю згадав на зустрічі.
З іншого боку – Олегу пощастило жити та працювати в особливій атмосфері плеяди талановитих художників Миколаєва, яскравих індивідуальностей, справжніх професіоналів. Було в кого вчитися! Поруч – народні художники України Михайло Ряснянський, Микола Бережний, Андрій Антонюк, Михайло Озерний, заслужений художник Анатолій Завгородній та інші.
***
Ну як тут не повірити в гороскопи, які вважають, що вогняний знак Овна наділений особливою харизмою першовідкривача, ініціативою та цілеспрямованістю? А ще люди цього знаку прямолінійні, щирі, чесні та рухомі високими ідеалами. Всі ці якості дуже швидко роздивилися в молодому художнику члени Миколаївської організації НСХУ, і в 1992 році Олег Приходько зовсім несподівано для себе був обраний її головою. Про те, скільки господарських турбот, пов’язаних із громадським «майном», організаційними питаннями, ремонтними роботами, лягли на плечі голови МООНСХУ, ми сьогодні не говоритимемо (можна тільки здогадуватися, що то за величезний пласт діяльності, який завжди дуже заважає творчості).
Але сьогодні краще згадаємо про таке: харизма новатора виявилася в Олега Приходька насамперед у тому, що він заснував в Україні мальовничо-графічні симпозіуми, або пленерні групи, у яких почали брати участь не лише професійні художники, а й обдаровані діти. У 1990-х за його участю була організована групова виставка миколаївських художників у Сіетлі (1990), виставки в Мюнхені (1992) та Нью-Йорку (1993 – 1994), а потім – творчий симпозіум живопису для талановитих дітей та за його підсумками – дитяча виставка в українському посольстві у Вашингтоні (1994).
З його легкої руки з’являються пленерні групи «Барвиста Україна», «Ой-йой-йой!», «Спокуса». Українські художники працюють на пленерах у Грушівці (Гранітно-степове Побужжя), Седневі, Закарпатті, Севастополі, Батилімані, Вінниці, Києві. За тридцять із лишком років він сам побував більш ніж у ста групах, перезнайомився і потоваришував з багатьма художниками нашої країни та зарубіжжя. У середині 2000-х Олег Приходько встановлює контакти з китайськими художниками, виставляє свої роботи у Музеї розвитку у Шанхаї, бере участь у спільних українсько-китайських виставках у Цзяньїні, Тіньхуа, Ханчжоу, його картини залишаються в експозиції музею міста Усі.
За активної участі Приходька у Миколаївській філії КНУКіМ було створено кафедру реставрації та графічного дизайну. Сім років він очолював цю кафедру, виховав цілу плеяду гідних учнів, які продовжили освіту в Національній Академії образотворчого мистецтва та архітектури.
***
Живопис… У ньому Олег Приходько сказав своє вагоме індивідуальне слово. Для нього виявилися підвладними всі жанри мальовничого мистецтва. Майстерно виконані портрети, історичні полотна, жанрові картини видають у ньому чудового реаліста.
Він великий майстер пленерного живопису. У його пейзажах багато світла та повітря, у фарбах переважає яскрава південна експресія. І ще є у них одна особливість: рух. Ніби тільки на мить зупинилося на полотні життя і ось-ось зірветься з місця знову – злетять по хвилях човни, вітер хитне важку гілку ялівцю, закохана парочка вийде з-поза повороту і присяде за порожнім столиком кафе.
Він любить населяти свої пейзажі фігурками людей, і це наповнює картини життям та любов’ю до людини. «Стиль Приходько – високо аналітичний та водночас високо наївний. У ньому є міра, яка межує з наївною та прекрасною іронією», – так оцінив манеру живопису Олега Приходька один із колег.
Не один десяток персональних виставок організував Олег Костянтинович упродовж свого творчого життя. І щоразу, приходячи на його вернісажі, любителі живопису з подивом відкривали для себе «нового Приходька».
Але якось у його творчості з’явилася зовсім нова «експериментальна» тема. Роботи ніби прийшли з іншого часу, з далекого Ренесансу: у тумані кольорових плям ледь проступали постаті, фрагменти інтер’єрів, «уривки» пейзажів, і рука художника дивовижним чином пов’язувала їх у закінчений сюжет.
«Я завжди любив епоху Відродження – мені подобалися скнарість матеріалів, якими користувалися художники тієї епохи, та точність завдання, яке вони перед собою ставили. Мабуть, у кожного художника має бути «епоховідродження». Мене заворожувала сама система виконання багатофігурних композицій, – пояснював свої експерименти Олег Приходько. – Кожен поважаючий себе художник повинен мати свій прийом та свій метод живопису. Свій єдиний. Мій прийом – це лише результат пошуку технологій. Я присвятив вивченню різних мальовничих технологій більше 20 років… Однак «намальоване» – ще не живопис, тут особливий стан художника потрібний… живопис – це і енергетика автора, і поєднання фарб. Живопис – це результат складного процесу узгодження реальності та образотворчого простору», – вважає майстер.
Отже – запрошуємо на виставку, її можна буде відвідати впродовж всього квітня.