16 травня мав відзначити свій 100-й день народження миколаївський художник Олександр Данилович Покосенко. Людина-легенда. “Золотий фонд” міста. Оспівувач історії рідного краю. До цього можна додати ще безліч його “титулів”: заслужений художник України, Почесний громадянин Миколаєва, кавалер орденів – Великої Вітчизняної війни та «За мужність» III ступеня, медалей «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною», почесну ознаку “За заслуги перед Миколаївською областю” та інш.
Міська громада, Миколаївська Спілка художників з нетерпінням чекала на ювілейний для митця 2024-й рік – прагнули відзначити та привітати знаного живописця. Але доля розпорядилася по-іншому. 26 лютого Олександр Даниловч відійшов у засвіти. День народження місто відзначало без іменинника. А замість нього в цей день з гостями розмовляли його картини – в бібліотеці ім. Марка Кропивницького відкрилась виставка. 16 живописних полотен, на яких ми бачимо старе місто часів XIX – до середини XX століть. “Вулиця Олексіівська – ріг 2-ї Слобідської”, “Вулиці Міщанська і Херсонська”, “Вулиця Володарського і 3-я Воєнна (1-а міська лікарня)”, “Сад тверезості №1” (сад Петровського), “Вулиця Різдвяна. Купецький собор”, “Госпітальна площа”, “Соборна та Херсонська”, “Аптекарська”… Якщо старі будинки тут і збереглися до наших часів, то мають вже зовсім інший виглад. А деякі вже зовсім стерті з обличчя землі. Ось у чому головна цінність цих картин – вони зберегли історію міста.
Будинку Аркасів давно немає, зруйнований під час другої світової війни. Нічого не залишилось від тих будинків-красенів, що колись стояли на Соборній площі. І старовинна будівля театру Шеффера значно відрізняється від сучасної.
Отже всі ті “прикмети”, “ознаки” минулого часу збереглися або на старих листівках, або… на картинах Олександра Покосенка: гранітні мостові, ковані крильця, сходинки…
Серія «Старий Миколаїв» нараховує понад 150 картин, які митець почав писати ще у 1970-х роках і працював над ними протягом другої половини свого життя.
А почалося так: у 70-х роках минулого сторіччя, коли у Миколаєві з’явився план реконструкції вулиць, руйнували старі будинки, щоб проспект Леніна став «значною» центральною магістраллю з притаманними радянській епосі багатоповерхівками. Старе місто йшло назавжди…
Олександр Данилович звернувся до художників молодіжної секції: пишіть, збережіть, віддайте свій час і серце нашій історії. Але молодь рік попрацювала і покинула. Душа для цієї справи була потрібна, велике бажання, розуміння моменту. І він почав писати місто сам. Не просто малював картинку-етюд – створював «інфраструктуру» того часу, використовуючи архівні матеріали, розповіді старожилів, старі листівки. Велику допомогу завжди надавав митцю миколаївський історик Юрій Семенович Крючков.
Олександр Данилович звернувся до художників молодіжної секції: пишіть, збережіть, віддайте свій час і серце нашій історії. Але молодь рік попрацювала і покинула. Душа для цієї справи була потрібна, велике бажання, розуміння моменту. І він почав писати місто сам. Не просто малював картинку-етюд – створював «інфраструктуру» того часу, використовуючи архівні матеріали, розповіді старожилів, старі листівки. Велику допомогу завжди надавав митцю миколаївський історик Юрій Семенович Крючков.
– На полотнах Покосенка оживають вулиці міста корабелів різних епох. Власний метод художньої реконструкції дає художнику можливість відтворити на полотні у первісному вигляді яхт-клуб, будинок Аркасів, католицький собор або хоральну синагогу, не повторюючи архівних зображень, за якими він працює. Він ретельно відтворював, відновлював на полотнах старі куточки міста, – розповіла директорка бібліотеки Інга Хоржевська, яка була ведучою цього заходу. – Цікаво бродити по «Старому Миколаєву» разом з художником, який може розповісти про кожний дім чи вулицю цілу історію.
До речі, по цій виставці сьогодні можна проводити для молоді цікаві екскурсії в минуле!
Завжди високо оцінювали творчість Олександра Покосенка колеги-художники.
– Його картини, пов’язані з архітектурою, це дуже кропітка, навіть каторжна робота – коли майстер виписує тоненьким пензликом віконця, декоративне оздоблення будинків. Для того, щоб зберегти архітектурну достовірність, він вивчав архівні колекціїї старих листівок, багато міркував над тим, як прив’язати зображення будівлі до міського середовища, наповнити полотно деталями минулого життя, – відзначив голова Миколаївської обласної організації Національної спілки художників України Дмитро Артим.
Городяни, які зібрались на вечері пам’яті, з великою теплотою згадували Олександра Даниловича. Його доброту, відкритість і щирість душі, життєрадісність і оптимізм. Колеги жартома називали його патріархом миколаївських живописців. А його ім’я миколаївцями різних поколінь завжди вимовлялось з особливою повагою.
Олександр Покосенко пройшов непростий життєвий шлях. Під час Другої світової війни був полоненим концтабору в Кенігсбергу. Свої «табірні» спогади та відчуття через десятиліття він викладе на плакатах: оst arbeiter… Ці плакати побувають на багатьох виставках. Художню освіту отримав у знаменитій одеській “Грековке”. Більше 30 років працював у художньому комбінаті. Був головним художником Миколаївського художнього фонду у 1980-1984 роках.
На вечері-презентації було багато гостей – миколаївців, які прийшли вшанувати пам’ять митця: колеги-художники, журналісти, шанувальники творчості живописця, також начальник міського управління культури Юрій Любаров, директор зоопарку Володимир Топчий, голова МООНСХУ Дмитро Артим, видавниця Ірина Гудим, поетеса Тетяна Фурсова – вона презентовала свої вірші-замальовки про різні куточки Миколаєва.
З вітальним словом звернувся до шановного зібрання син художника Віктор Покосенко. Це завдяки йому ми побачили картини, які є частиною сімейної колекції.
Виставка працюватиме в галереї Центральної міської бібліотеки ім. М.Л. Кропивницького протягом місяця.
Наталія Христова.
Дякуємо за світлини картин Ірині Гудим.