12 травня у кінотеатрі «Мультиплекс» відбувся спеціальний показ історичної драмі «Будинок «Слово». Нескінченний роман» (режисер Тарас Томенко). Це історія часів «Розстріляного українського відродження»… Про цю подію розповів на своїй сторінці у фейсбуці журналіст Ігор Єрмолаєв.
1927 рік. Радянська Україна. За наказом Сталіна у Харкові збудовано кооперативний будинок “Слово”. Видатних українських письменників заселяють у комфортні квартири. Всі вони стали учасниками експерименту, спрямованого на виведення нового типу радянського письменника та тотальний контроль за процесом творчості, – з метою створення єдиного художнього методу “соціалістичного реалізму”. Але не кожен із письменників погоджується оспівувати «колективізацію» селян і культ Сталіна….
Несподівано для мешканців будинку до них підселяють молодого та вельми бездарного письменника Володимира Акімова (актер Дмитро Олійник). Понад усе він мріє влитися в когорту провідних авторів. Аби оселитися, тут йому справді знадобився талант – талант підслуховувати та переповідати все почуте агенту НКВС…
Фільм представив спеціальний гість – оператор-постановник Михайло Любарський. Його вибором був чорно-білий колір картини, що мимоволі тримає глядачів у занепокоєнні з перших хвилин. І справді, згодом стає зрозумілим – це історія без щасливого кінця…
Я б порадив подивитися цей фільм людям, які хочуть навчитися мистецтву чорно-білого фото чи відео. Адже саме переведення кольорового зображення в чорно-біле – далеко не завжди робить художню картинку! Любарський вміло використовує “гру” світла і тіні, «малюючи» не лише час, що змінюється в країні, а й характери героїв! Чорно-білий фільм мимоволі додав справжності та достовірності опису того часу. Про те, як комуністичний «рай» може перетворитися на комуністичне «пекло»…
Після показу Михайло Любарський відповів на запитання численних глядачів. Окрема подяка Анастасії Шнейтор за запрошення та чудову організацію кінопоказу цієї актуальної кінокартини.
Фото Ігоря Єрмолаєва.