Без перебільшення, історична постать, письменниця-шістдесятниця, яка входила в основу руху захисників української мови та літератури в середині 1960-х років. Кожен українець нині знайомиться з творчістю Ліни Костенко в школі та вчить напамʼять неймовірної сили її вірші.
Бажаємо легендарній поетесі довгих років життя, натхнення та мирного неба!
Дівчинкою вона пережила жахіття Другої світової війни. Про ті часи згадувала у віршах.
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава,
стояли в сивих кратерах сади.
І захлиналась наша переправа
шаленим шквалом полум’я й води.
***
І ось, через десятки років, знову лунають її рядки про війну… нову війну.
Я вам цей борг ніколи не залишу.
Ви й так уже, як прокляті, в боргах.
Віддайте мені дощ.
Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку в лугах.
Віддайте мені сад і зірку вечорову.
І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.
Віддайте мені все.
Віддайте мені мову.
Якою мій народ мене благословив.