Краєзнавчий клуб “БібліоКліо” та Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека у бібліотечній нотатці «Корифеї українського театру на Миколаївщині» розповіли, як був створений театр корифеїв, хто до нього входив, та поділилися цікавими фактами з мистецької історії найвидатніших діячів української театральної сцени.
Слово «корифей» походить від грецького «керівник хору» або «заспівувач». Втім, з часом воно набуло переносного значення, як провідної особи, світила в будь-якій галузі; назва театру пов’язана з книгою «Корифеи украинской сцены», що була анонімно видана представниками київської інтелігенції у 1901 році. У ній Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Івана Тобілевича та інших славетних акторів вперше називали «корифеями українського театру»; актори зобов’язані були грати вистави трьома мовами. У царській Росії тоді діяв указ, згідно з яким вистави українською або польською мовами повинні були йти тільки після виступу акторів російською мовою; засновником театру став Марко Лукич Кропивницький. Він був і драматургом, і режисером, і актором, і композитором, і музикантом, і художником, і педагогом, і керівником; в репертуарі театру поєднували драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі; серед найвідоміших постановок театр корифеїв – «Запорожець за Дунаєм», «Катерина», «Галька», «Продана наречена» та «Енеїда»; театр корифеїв користувався величезною популярністю не тільки в Москві, а й у Санкт-Петербурзі. Його вважали навіть кращим за імперський; театр проіснував сім років, до початку Першої світової, коли влада закрила не тільки театр, а й усі українські газети, журнали та книгарні.
Ще більше цікавого ви дізнаєтесь, прослухавши краєзнавчий огляд.