Про це нагадала миколаївцям сторінка фб “Тилігул стає ближче”.
День літнього сонцестояння — це ще найкоротша ніч року, коли, за українською приказкою, “Зоря зорі руку подає”. На початку літа в північній півкулі Землі Сонце досягає максимально високої позиції. 20 червня о 23:50 за київським часом центр Сонця буде проходити через найпівнічнішу точку екліптики (точка літнього сонцестояння). За визначенням, саме в цей день у Північній півкулі починається літо. Сьогодні, 20 червня 2024 року сонце зійшло о 4:44 ранку і зайде о 21:14 вечора. Таким чином, тривалість найдовшого дня буде 16 годин 30 хвилин. Тобто найкоротша ніч триватиме лише 7 годин 30 хвилин.
Як вважали наші предки, в цей день Сонце вихлюпує багато позитивної енергії, яка забезпечує захист та процвітання всім людям. Пік світового часу триватиме три дні, власне, тому і називають цей період сонцестоянням. Після цього Сонце поступово схилятиметься небосхилом щодень нижче, дні ставатимуть коротшими, а тому у народі також цей день називають ще сонцеворотом: “Сонце повертає на зиму, а літо — на спеку”. Зустріч світанку в день літнього сонцевороту дає сили і здоров’я на весь рік і береже від неприємностей. У день літнього сонцестояння варто займатися творчістю, допомагати людям та загалом присвятити день собі і своєму духовному зростанню. Літнє сонцестояння 2024 року також посилює прагнення до справедливості, підсвідоме почуття власної гідності та значущості. В цей час у багатьох людей з’являється гордість за свою Батьківщину, рідну мову, розуміння неповторності багатства традицій. Тому кожному потрібно замислитися над тим, як зберегти та захистити свою сім’ю, Батьківщину, природу та історичні цінності країни.
Це цікаво знати.
Солярний культ у слов’ян: походження
Культ Сонця у слов’ян з’явився з праіндоєвропейської релігії. У ній чільне місце поклоніння займав Dyēus, або ж бог денного неба, вважали, що Сонце було його оком.
Кілька тисяч років по тому в слов’ян солярний культ зайняв важливе місце. В їхньому пантеоні Сонце кожної пори року мало своє міфологічне втілення:
Хорс — зимове Сонце;
Ярило — весняне Сонце;
Дажбог — літнє Сонце;
Сварог — осіннє Сонце.
Перехід від весняного Сонця — Ярила — до літнього — Дажбога — відбувався з ритуальними святкуваннями Купала.
Як літнє сонцестояння пов’язане зі святом Купала
Українці пов’язували святкування Купала з днем літнього сонцестояння, про це пише український етнограф Олекса Воропай у книзі “Звичаї українського народу”.
“Івана Купала — це день літнього сонцевороту, що тепер сходиться з християнським святом Різдва святого пророка Предтечі й хрестителя господнього Івана, 24 червня за старим календарем, або 7 липня — за новим”.
Таке ж пояснення свята Купала надає професор Сорбонни Хведір Вовк у праці “Студії з української етнографії та антропології”: “Поворіт сонця на зиму святкують уночі напередодні свята народження Івана Хрестителя, або, по-народному, Івана Купала (24 червня)”.
Проте Сонце, навколо якого і крутиться святкування Купала, не має фіксованого дня літнього сонцестояння.
У 2024-му високосному році дата сонцестояння — 20 червня. В інші роки це 21 червня. В юліанському календарі за 128 років набігає додатковий один день. В григоріанському і новоюліанському, на який перейшли українські церкви східного обряду, за цей час набігає одна десята дня. Тож навіть якщо святкувати Купала не 7 липня (на Івана), а 24 червня, межовість переходу від Сонця, що росте, до Сонця, що спадає, запізнюється на 2–3 календарні дні.
Чи мало б свято сонцевороту відзначатися, коли відбувається астрономічне сонцестояння? Врешті-решт, в українських традиціях Купала стало пов’язуватися з християнським святом Різдва Івана Предтечі. Автентичність і сенси свята сонцевороту не збереглися в початковому замислі, коли ритуали Купала мають чітку прив’язку до найкоротшої ночі в році.
На фото: сонце на Тилігульському лимані.