Олександр Сайковський в журналістиці майже 20 років. Працював в газеті «Рідне Прибужжя», згодом в нашій «Вечорці». Ми його знаємо як високого професіонала. Причому, майстра на всі руки. Сашко гарно пише і просто віртуозно управляється з фотокамерою. Його світлини завжди прикрашали газету, він – учасник багатьох фотовиставок. Щирий, товариський, добрий сім’янин – таким його цінять та знають в редакції.
Рекомендації до вступу до Спілки журналістів у 2008 році Сашкові дали Володимир Пучков та Дмитро Кремінь. Вони стали його «хрещеними батьками» в освоєнні ним професії. Також Олександр є членом Спілки фотохудожників України.
На війні з лютого 2022 року. Доброволець. З лютого по вересень 2022 був в територіальній обороні. З жовтня 2022 року служить в морській піхоті. Наприкінці 2023 року закінчив прискорені курси офіцерів. Молодший лейтенант, заступник командира роти. Він займається підготовкою бійців для бригад морської піхоти.
«Жодна людина не йде з тцк відразу на фронт. Люди проходять навчання – загальну та спеціальну підготовку. Тільки потім відправляємо у бойові бригади. Тож не треба вірити байкам про те, що хлопців хапають на вулицях і відразу відправляють на фронт. Спочатку вони проходять серйозну фахову підготовку», – розповідає він.
Фотожурналістику на час війни трошки закинув. Однак має найближчим часом повернуться на журналістську роботу, тільки вже як військовий журналіст. Поки він не має права казати, де саме буде продовжувати працювати. Але каже, що після війни обов’язково буде писати, бо є про що. І не завжди добре.
«Сподіваюся, що колеги медійники, які пішли добровільно до війська, теж щось напишуть, якісь мемуари чи шо… Зараз війна у першу чергу медійна. І нам випала унікальна можливість показати війну та українську армію з середини. Схиляю голову перед тими колегами, хто загинув, захищаючи незалежність та нашу свободу від російської навали», – зазначив Олександр Сайковський.
Інформація редакції.