Начальник управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради Юрій Любаров провів зустріч на тему «Волонтерство як феномен цивілізованого суспільства».
Вона відбулася в пункті викладацької стійкості та незламності Миколаївського регіонального центру підвищення кваліфікації. А взяли участь у ній студенти Чорноморського національного університету ім. П.Могили, майбутні стажери Центру; позаштатні викладачі та співробітники Центру. Відкрив зустріч директор МРЦПК Дмитро Дибченко.
Юрій Любаров нагадав про те, якими були перші дні повномасштабного вторгнення; поділився – як він з родиною сприйняв ці жахливі події і розповів про власні кроки та вчинки в тій ситуації – як чиновник, як миколаївець. Буквально напередодні вторгнення він написав заяву на звільнення з посади очільника управління, а 1 березня мав би її забрати, підписану мером. Звісно, плани різко змінилися. «Треба було діяти, щось робити, підтримувати містян та військових, допомагати, інколи просто заспокоювати людей. Бо ніхто не знав, що буде далі, як розгорнуться події в Миколаєві. Тоді разом з дружиною Оленою вирішили – слід розгорнути гуманітарний штаб. До речі, відкрився він в одному із закладів культури», – поділився спікер.
Відразу ж свою допомогу і підтримку запропонувала Миколаївська обласна організація Товариства Червоного Хреста України, волонтери якої вже 25 лютого поставили свою палатку. Працювали, як в мурашнику, обростали своїми людьми, де кожен відповідав за свій напрямок роботи. Юрій через місяць став координатором роботи для людей з обмеженими можливостями. «Це був один з найскладніших напрямків. Адже одна справа, коли здорова людина сіла в автівку і поїхала в безпечне місце країни чи за кордон. Інша – коли мова йде про людей беззахисних, інколи лежачих, у віці, які просто не можуть організувати свій захист від можливих загроз. Саме через Червоний Хрест в перші дні та місяці отримували допомогу від Молдови, Румунії, Швейцарії, які сприяли перевезенню такої категорії містян в більш безпечні місця», – розповів Любаров.
А волонтери Червоного Хреста та інших організацій продовжували підтримувати миколаївців. Після того, як у Миколаєві не стало води, саме Червоний Хрест привіз першу техніку для облаштування свердловин, для розміщення стаціонарних місць видачи питної води. Товариство забезпечувало миколаївців і гарячою їжею, яку розвозили в різні куточки міста. До речі, нагадав пан Юрій, що допоки в Миколаєві не з’явився величезний трейлер, де готували та роздавали їжу, цим займалися декілька миколаївських рестораторів за власні кошти, бо також були волонтерами. Вони отримали відзнаки «За оборону Миколаєва».
Учасники зустрічі згадали і величезні проблеми із забезпеченням ліками, адже всі аптеки були закриті. І якщо без елементарних ліків ще можна протриматися, то найбільша небезпека здоров’ю загрожувала хворим на щитовидну залозу, цукровий діабет. Було складно, але підключали іноземних благодійників, які передавали життєво необхідні ліки миколаївцям.
В тому гуманітарному центрі громадські активісти не просто працювали, вони там фактично жили, знаходилися цілодобово. Там обговорювали нагальні питання, зокрема, як поліпшити медичне обслуговування містян. Тоді активісти ще просто міряли про лікарню від Червоного Хреста, компетентних лікарів, власну лабораторію. Виходить, мріяти – корисно, бо задуми здійснилися. І лікарня, і лабораторія, і сімейні лікарі з’явилися. До речі, все і всі працюють і досі на базі обласного ТЧХУ.
Чимало здійснено добрих справ при підтримці цієї організації: на базі водолікарні організували прихисток для лежачих хворих; гуртожиток ЧДУ ім. П. Могили облаштували для переселенців та миколаївців, домівки яких постраждали; волонтери Червоного Хреста чи не першими прибували на місця обстрілів; згодом саме до цієї організації люди почали приносити одяг та взуття, які розбирали ті, хто цього потребував.
Під час неформального круглого столу його учасники обмінялися власним волонтерським досвідом, обговорили питання пошуку ресурсів для подальшого втілення та реалізації волонтерських проєктів. В результаті обговорення присутні дійшли одностайного висновку: волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в собі найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей.
Олена Івашко.