«Синьоока Таврійка Миколаївщини» або «Краса Півдня» – саме так між собою називають місцеві майстрині блакить розписних візерунків. Сьогодні у таврійський розпис закохуються все більше мисткинь. «Таврійка», немов потужний блакитний магніт, що притягує до себе творчих особистостей, тримає свою хвилю і запрошує у неймовірний світ символів та цінностей південного краю.
Особливого сплеску цей вид мистецтва набув саме під час війни. Це «синьооке диво» настільки прагне жити, що цей процес просто не зупинити.
З чого ж усе починалося? У причорноморських степах Миколаївщини склався свій обереговий настінний розпис, яким здоблювали помешкання зовні. Згодом він отримав назву «таврійський», адже до 1921 року частина області, де побутував цей вид розпису, входила до складу Таврійської губернії. І донині місцеві мешканці лівий берег Дніпра і Кінбурнську косу безпосередньо називають Таврією.
У 50-тих роках ХХ століття на мальовані хати Кінбурнської коси звернула увагу журналістка Євгенія Бондаренко. Саме там вона познайомилася з місцевими мазальницями – жінками, які розписували стіни хат. Вони поділилися з Є. Бондаренко секретами своєї майстерності, пояснили значення малюнків та особливості їхнього розташування.
Євгенія Петрівна прониклася філософією настінного розпису і змалювала його у своїх роботах – дослідницьких статтях, книгах, картинах тощо.
Більше про діяльність Є.Бондаренко і її внесок у дослідження та вивчення “таврійки” можна дізнатися у пані Світлани Романенко, керівниці виставковим відділом нашого краєзнавчого музею.
Сучасною ж берегинею таврійського розпису вважають Любов Паранюк, яка першою розробила «абетку» “таврійки” і як майстриня з розпису показала у своїх роботах усю його красу.
Пані Любов згадує: “…Я зацікавилась історією таврійського розпису, його стародавніми легендами і символами. Одразу виникла ідея адаптувати старовинний вид настінного розпису та осучаснити його для використання. На сьогодні кольорова палітра, орнаменти і сама техніка даного розпису повністю готові для використання, аби їх легко можна було застосовувати у сучасному мистецтві. При цьому, значення символів та оберегова функція знаків повністю збережена й відповідає історичним витокам. Нічого немає випадкового і зайвого у композиціях таврійського розпису.
Саме Любові Паранюк належать перші розписні панно-мальовки з таврійськими орнаментами. Також вона створила перший декоративний календар у техніці південного розпису, в якому яскраво відображені легенди, описані Євгенією Бондаренко. Кожне з цих зображень має своє особливе значення, як і використання кольорів.
Сьогодні ж пані Любов навчає «таврійці» як досвідчених майстрів Миколаєва та області, так і початківців, адже розписом захоплюється все більше людей. Таврійка розлітається не тільки по всій Україні, а й далеко за її межі.
Також прекрасними майстринями розпису є Леся Сайковська та Світлана Бойкова-Калюжна.
Пані Леся закохана у таврійку вже майже три роки. У минулому році вона навіть підготувала першу персональну виставку з таврійського розпису, яка підкорила серця миколаївців. Кожне панно розповідало свою окрему історію-легенду, відзеркалюючись у таврійських знаках-символах: берегиня, маяки, вітрильники, човни, роза вітрів, матула тощо.
Сьогодні ж вона захопилася текстильним розписом, але тематика залишається незмінною – блакить «синьоокої таврійки» Півдня. Творчою родиною Сайковських-Коркішко створені розписні «таврійські» сорочки з блакиттю орнаментів. В них повністю збережені символи, оберегові знаки та кольорова палітра, що вирізняє цей розпис від усіх інших.
Пані Світлана працює з “таврійкою” вже другий рік. Пробує себе в різних видах мистецтва. Її роботи були представлені як на Всеукраїнських, так і міжнародних виставкових акціях та проєктах.
Вона намагається бути оригінальною і не схожою на інших. На сьогодні пані Світлана знайшла себе у декоративному живописі в стилі книжкової графіки. Вона створила серію нових картин за мотивами образів, описаних в легендах Євгенії Бондаренко. Тому серія має назву «Легенди Півдня». В них розповідається про Акацію, Царівну-Маяківну, Таврійську Берегиню. Але це тільки початок її натхнення Таврійкою.
За два роки війни елементи таврійського розпису стрімко відродилися в інших видах мистецтва: ткацтві, витинанні, вишивці, квілінгу, текстильному розписі, авторських прикрасах і сучасних аксесуарах, кераміці, валянні, традиційних ляльках-мотанках тощо.
Тож ми можемо пишатися нашими талановитими майстрами, адже вони уміло та натхненно тримають «творчу хвилю» Півдня.
Допис підготувала Валентина Кривцова, експерт проєкту «Ідентичність Миколаївщини: минуле, сучасне і майбутнє», заслужений працівник культури України, Голова громадської організації «Культурно-мистецька асоціація “Арт-спокуса”»