Паперова газета «ВН» започатковує рубрику, яку ми назвали «Стежками Миколаївщини». Як i кожна обжита людьми земля, наша область має свою історію, природні ресурси, певну місію у техніко-технологічному русі людства. Вона прийняла на своїх теренах центр суднобудування світового значення. На миколаївській землі залишилися сліди перебування людей кам’яної доби. За античності тут виникла маленька стародавня Греція, яку становили місто Ольвія та його сільські поселення. Ще одним доказом нашого багатого минулого є виникнення місцевих міфів і легенд. Отже будемо подумки мандрувати у часі та просторими стежками рідного краю. Сьогодні це буде розповідь про рибний промисел в Ольвії.
Жителі давньогрецької Ольвії, що існувала на березі Гіпанісу (Південний Буг) з VI століття до нашої ери до IV століття від Різдва Христового, займалися промислом 16-ти видів риб. Найчастіше вони видобували осетра, севрюгу, стерлядь, білугу, сома, сазана, ляща, судака та вирізуба. Вилов здійснювався цілий рік, але найактивніше – навесні та влітку.
Таких висновків дійшла кандидат біологічних наук Євгенія Яніш з Інституту зоології імені Шмальгаузена НАН України, яка вже багато років займається дослідженнями іхтіологічних кісткових матеріалів з розкопок Ольвії, острова Березань та деяких інших навколишніх античних поселень.
Про те, що Дніпро-Бузький лиман у давнину був багатий на рибу та елліни Нижнього Побужжя займалися її здобиччю, вчені знають давно. Наприклад, за Геродотом, який, ймовірно, відвідав Ольвію в V столітті до нашої ери. У своїй «Історії» він писав, що в гирлі Борисфена (Дніпро) водяться величезні риби без кісток, які називають «антакеями», в яких дослідники впізнають осетрових.
Дійшли до нас інші свідчення про іхтіопромисл античності. Це – грузила від сіток, рибальські бронзові, залізні та кістяні гачки, гарпуни. В Ольвії був рибний ринок. Улову вистачало не лише для харчування місцевого населення, а й, ймовірно, для експорту до материкової Греції. Однак лише в останнє десятиліття залишки риб із археологічних пам’яток Північного Причорномор’я стали об’єктом детального вивчення.
Серед тих, хто зайнявся визначенням їхтіофауни, аналізом її видового складу і господарською значущістю для населення Ольвіополіса, була Євгенія Яніш. В результаті досліджень, започаткованих нею в 2007 році, були виявлені 16 основних видів риб, що виловлювали нижньобузькі греки. Окрім згаданих вище, це також щука, плотва, краснопірка, золотий карась, язь, густера. Якщо ж говорити про основу іхтіопромислу мешканців Ольвіополіса, то її становили осетр, севрюга, білуга, вирізуб, лящ, сазан, судак, стерлядь та сом.
За кістками та лусками, розкопаними у 2011 році, Євгенія Яніш реконструювала розміри та вагу особин, які видобувалися. Вони будуть цікавими для сучасних рибалок. Так, ольвіополіти могли ловити осетрів завдовжки до 266 сантиметрів. А ось одна двометрова білуга нагуляла масу 122,4 кілограма! Середній розмір видобутих севрюг визначено 86 сантиметрів, стерляді – 62. З костистих риб привертають увагу характеристики сома. Його особини були завдовжки до 73 сантиметрів, їхня середня вага становила 13 кілограмів. Вирізуб був, у середньому, півметра завдовжки та масою у п’ять кілограмів. До речі, про культуру споживання улову. Археологи знаходять в Ольвії розписні керамічні рибні страви з поглибленнями для соусу.
Євгенія Яніш також реконструювала «внесок» того чи іншого виду іхтіофауни до раціону населення Ольвії та її околиць. За матеріалами розкопок 2011 року виходить, що частка осетра від усієї видобутої риби становила 41 відсоток, севрюги – 20, білуги – 29,8, сома – 7 відсотків. Інші види разом складали менше одного відсотка. Словом, давні знали в рибі толк.
В один із польових сезонів українські та німецькі археологи відкрили в передмісті Ольвії будівельні залишки, в яких виявилося багато рибних кісток та луски. Об’єкт назвали «будиночок рибалки». Його іхтіоматеріали, мабуть, допоможуть вченим розширити знання про рибний промисел населення Нижнього Побужжя в античну епоху.
Анатолій Кузнецов.
На знімку: Євгенія Яніш (Ольвія, 2018 р.)