Цей пост розмістив на своїй сторінці у фб Володимир Алексєєв.
Майже 3 роки. Майже 11 років як все почало остаточно мінятися, і вже не буде «як було»
На тлі всіх новин, на тлі тривог, прильотів і того, що гинуть щоденно люди. Наші знайомі, друзі, близькі.
Життя триває. Битва триває.
І військові і цивільні продовжують жити, одружуватися, народжувати дітей, святкувати дні народження, їдять і пʼють, ходять в дитячі і дорослі розважальні центри, театри, заклади харчування, дивляться кіно, відвідують концерти.
Життя триває. Битва триває.
Чому?
Спитайте у військових, які приїхали на кілька днів до сімей, близьких, як вони можуть сидіти в ресторані, їсти смачну їжу, і іноді навіть танцювати під веселу музику, коли гинуть їх побратими?
Спитайте у матері – дружини військового, яка повела дитину в розважальний центр на свято, як вона так може – в неї ж чоловік на «нулі»…
Спитайте у цивільних – наприклад лікарів, які щодня оперують, лікують в Миколаєві, і не виїхали з сімʼєю кудись в більш безпечне місце, чи комунальників – як вони можуть щось там святкувати?
Спитайте у нацгвардійця – як він ще зранку стояв в наряді, в обід грав на похованні, а ввечері змінив форму на костюм – і виступає на концерті і робить пропозицію руки і серця?
Спитайте в решті решт у компанії чоловіків в цивільному, яких видає взуття і грязний пікап на парковці, які ввечері заскочили трохи розслабитися під рок-музику – вони щойно з завдання – і через пару годин будуть знов «захищати небо» – навіщо їм ті концерти?
Ні, я не в рожевих окулярах, хто мене знає, тому не потрібно нічого пояснювати, а хто хоче захейтити за цей пост – все одно нічого не докажеш. І не буду.
Так, я знаю що є люди, які поставили життя «на паузу» і засуджують тих, хто живе…ні, не так – намагається жити повноцінне своє життя… Це право кожного.
Так, я знаю що для когось життя зупинилося… І що боляче дивитися на все… І що не всім це потрібно, і хтось відпочиває тихенько сам у свій особистий спосіб.
Але.
Ми бачмо потребу великої кількості людей в Миколаєві в тому, щоб іноді перезавантажуватися.
Ці люди продовжують боронити країну, працювати на благо міста, і вони заслуговують на право іноді відпочивати. І ніхто не в праві це засуджувати.
Коли ми декларуємо – «кожен захід з користю» – то це у всіх сенсах цього слова – хто знає той знає. А хто не знає то:
Донати – тривають.
Придбання корисного – триває. Допомога – не зупиняється.
Робимо кожен що може на своєму місці – у кожного окрім спільної, ще і своя Битва…
Цінуймо кожен день, і ловимо момент – іншого може не бути…
Життя триває. Битва триває.
Дякую всім.
