Повномасштабна війна завдала колосальних збитків Україні. Багато загиблих і поранених, ще більше людей стали біженцями – зруйновані цілі міста і села. Величезних втрат завдано економіці. А ще – сильно постраждала природа, зокрема, заповідні її території. У деяких випадках довкіллю завдано непоправної шкоди.
Цей матеріал було створено в рамках проекту Миколаївського прес-клубу за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Автор статті – Олександр Мірошниченко.
БТР-ом по орхідному полю
Кінбурнська коса вважається перлиною морського узбережжя Миколаївщини. Це півострів з кількома десятками кілометрів незабудованих пляжів, який за яскраво білий колір піску, чисту воду і первозданну природну красу прозвали «миколаївськими багамами». З північного боку він омивається прісним Дніпро-Бузьким лиманом, а з південного – солоною морською водою. Це створило унікальні умови для формування специфічної флори і фауни з величезною кількістю рідкісних видів, занесених до Червоної книги. На додаток – Кінбурн має цікаву історію, насичену міфами і легендами ще з античних часів.
Звичайно, такий природний скарб має охоронятися. Тому на початку 90-х років – майже відразу після відновлення незалежності України – тут створили Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса», а згодом і Національний природний парк «Білобережжя Святослава». Їх працівники дбали про збереження цього унікального куточку. Та півтора року тому все змінилося – сюди разом з московськими загарбниками прийшла війна.
І практично увесь цей час тут відбуваються жахливі речі. «Передусім потрібно сказати, що на Кінбурнській косі палають тривалі пожежі, якими охоплюються величезні площі. Такого цей півострів не знав за всю історію свого існування. Так, вигоріло 60% суходолу Національного природного парку «Білобережжя Святослава». Всього на Кінбурні, і на Миколаївській, і на Херсонській його ділянках, полум’я знищило біля 15 тисяч гектарів. А оскільки росіяни розграбували протипожежну техніку та інвентар, то і боротися з вогнем нічим», – розповідає відомий еколог, голова Миколаївської філії національного екологічного центру України Олег Деркач.
На Кінбурні москалі розташували свої військові підрозділи, які майже щодня наносять артилерійські удари по Очакову та Куцурубу. Військові дії призводять до того, що і територія коси зазнає обстрілів. А тільки один вибух важкого артснаряду може знищити все живе у радіусі десяти-п’ятнадцяти метрів.
Серйозну шкоду довкіллю завдає і витоптування ґрунтів. До війни відпочивальникам, які приїздили на Кінбурн своєю автівкою, радили її залишити на в’їзді до заповідника. Адже мережа автошляхів тут дуже обмежена. Це робилося навмисне, щоб не пошкодити дуже вразливі місцеві піщані ґрунти. Тепер же по півострову у великих масштабах пересувається військова техніка, у тому числі, і гусенична. Що буде з унікальним полем диких червонокнижних орхідей, після того, як по ньому проїхала колона БТРів, неважко уявити.
На додаток, московські загарбники зосередили свої війська у районі Волижиного лісу, унікальному місці, де знаходиться найстаріше дерево Миколаївщини – 500-літній дуб. «Цей ліс – все, що залишилося від Гілеї, величезного стародавнього лісового масиву, який існував у пониззі Дніпра ще з античних часів. А з початку повномасштабної війни тут кілька разів спалахували пожежі, які завдали чималої шкоди», – розповідає еколог.
Збитки обраховуються мільярдами
За інформацією Олега Деркача, для лісів півострова головна загроза – пожежі. А от степова частина найбільше потерпає від ерозії ґрунтів, яку спричиняють вибухи артилерійських снарядів, масове переміщення важкої військової техніки та будівництво фортифікаційних споруд.
Забруднень зазнала і прилегла до Кінбурнської коси акваторія. Адже після пошкоджень суден, падіння уламків літаків, ракет, дронів та гвинтокрилів мають місце витоки паливно-мастильних матеріалів та викиди отруйних речовин. І це стосується, як вод Чорного моря та Дніпро-Бузького лиману, так і внутрішніх водойм. На Кінбурні знаходиться більше 300 озер. Деякі з них мали оздоровчі властивості на рівні Мертвого моря.
Окрема тема – забруднення внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС. Тоді, тільки в районі Херсону, були затоплені більше 30 об’єктів, на яких знаходилися паливно-мастильні матеріали. До цього слід додати і хімікати, які використовуються у сільськогосподарській та промисловій сферах, а ще врахувати токсичні сполуки важких металів.
За інформацією «Українського наукового центру екології моря», проби води, взяті в Дніпровсько-Бузькому лимані та у Чорному морі поблизу м. Очаків, показали перевищення допустимих концентрацій таких токсичних металів, як цинк, кадмій та миш’як. Вони можуть негативно впливати на репродуктивні, ростові та інші біологічні процеси у морських організмів. А далі, по ланцюжку харчування, накопичуватися у ще більших концентраціях вже в організмах морських ссавців або людей.
«Збитки, завдані Кінбурну, зараз достеменно неможливо оцінити. Це можна буде зробити тільки після деокупації півострова. Для попередньої оцінки ситуації, науковці сьогодні використовують методи дистанційного зондування. Аналіз супутникових знімків дає змогу визначити масштаби пожеж і ступінь руйнувань довкілля від вибухів та переміщення військової техніки. Добре видно з космосу і плями нафтопродуктів на акваторіях. Причому, оцінити динаміку їх змін можна протягом певних відрізків часу», – каже О. Деркач.
За його словами, збитки завдані Кінбурну, вже обраховуються мільярдами гривень. Але тут важливо правильно порахувати цю шкоду, і зробити це за методиками, які відповідають вимогам міжнародних судових інстанцій. А для цього і до комісій при Миколаївській ОВА, яка фіксує цю шкоду, і до Державної екологічної інспекції, яка безпосередньо проводить ці розрахунки, потрібно вже зараз залучити фахівців відповідної кваліфікації.
Та навіть коли Україна отримає ці компенсації, потрібно ще буде чимало часу, щоб тутешня природа залікувала рани, нанесені війною. «На відновлення самих тільки лісів на Кінбурнській косі підуть десятиріччя. А якщо казати про степові ділянки, то тут ситуація ще гірша. Річ у тім, що ці степи ніколи не оралися. Їх ґрунти дуже вразливі і на їх повернення на довоєнний рівень підуть десятки, а, може, і сотня років», – бідкається науковець.
І тут же додає, що прогноз по лісах ще дуже оптимістичний, бо передбачає, що відновлення коси почнеться відразу після її звільнення. Але ж ще потрібен час і на розмінування територій, і на стягнення коштів з країни-агресора. Бо ми всі розуміємо, що власних фінансових ресурсів в Україні бракує, а викликів, пов’язаних з війною, дуже багато.
Та можна не сумніватися, після того як викинемо москалів з України, ми обов’язково відновимо Кінбурн!
Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government