З перших вуст: Кирило Горбенко – про життя, улюблену справу та головну мрію

18:51

Відкрийте “Вечірній Миколаїв” у Google News та  Телеграм-каналі

Шановні читачі сайту, за традицією пропонуємо вам матеріали зі свіжого номера паперової газети “Вечірній Миколаїв”, що вийшов друком 2 січня 2025 року.  Якщо вам подобається наша газета, ви можете формити підписку на неї та отримувати номери, які пошта буде доставляти до вашої оселі.

  З ПЕРШИХ ВУСТ: КИРИЛО ГОРБЕНКО  –  ПРО ЖИТТЯ, УЛЮБЛЕНУ СПРАВУ ТА ГОЛОВНУ МРІЮ

У 2024 році відома миколаївська видавниця започаткувала авторський проект «Ірина Гудим запрошує»… В основі проекту – зустрічі з шанованими городянами, знаними фахівцями своєї справи, харизматичними особистостями.

Зустрічей було п’ять: режисер Віктор Смирнов, краєзнавець Микола Пономаренко, викладач вишу, історик Наталія Сугацька, художник-графік Анатолій Крутіков та археолог, також викладач вишу Кирило Горбенко. Кожен з них – дуже цікава особистість, незрівняна, блискуча персона, яка вже встигла зробити великий внесок у розвиток нашого міста та розбудову своєї улюбленої фахової справи.

Чим приваблюють такі зустрічі? Перш за все – живим спілкуванням. Кожен герой програми може розказати багато цікавого про своє життя і своїх предків, про шлях в професію, про особливості «епохи», під час якої випало жити. 

***

Отже «крайня» (як тепер прийнято казати) зустріч у грудні 2024-го була – з Кирилом Горбенком. Сьогодні на Миколаївщині, мабуть, немає мешканця, який би не знав про унікальну археологічну пам’ятку Дикий Сад віком 3200 років. Ім‘я історика Горбенка пов’язано з городищем найтіснішим чином. 30 років він проводить тут систематичні археологічні дослідження, 25 років очолює археологічну експедицію з розкопок Дикого Саду, а ще – більше 20 років працює на посаді старшого викладача на історичних факультетах в миколаївських вишах.

Свого часу історичний факультет нашого педагогічного інституту в 1997 році він закінчив з відзнакою. А у 2007-му при кафедрі всесвітньої історії МДУ імені Василя Сухомлинського закінчив аспірантуру.

Ось така «коротенька» біографія… на перший погляд. Але який за цими фактами стоїть величезний труд, яка кропітка робота, в тому числі  – з закордонними науковцями, що зробило наше городище відомим на всю Європу.

Багато чого цікавого численні гості дізналися з уст самого героя зустрічі. Коріння його – тут, на Миколаївщині. Серед предків з боку матері – поважна династія корабелів Андріанових.

– Володимир Миколайович Андріанов був головним інженером, потім більше 10 років – директором заводу ім. 61 комунара. Це мій двоюрідний дід. Їх було два брати – Володимир та Костянтин Андріанови, – розповів Кирило Володимирович.

А по лінії батька у нього серед предків – теж корабели: Ілля та Єфим Горбенки. Ілля Маркович – Кирилів рідний дід – був начальником цеху на Чорноморському суднобудівному заводі, а його рідний брат Єфим Маркович Горбенко (тобто двоюрідний дід) працював на ЧСЗ головним інженером (до речі, на його честь, враховуючи великі досягнення як корабела, навіть назвали риболовецький сейнер “Єфим Горбенко”).

На зустріч Кирило Володимирович приніс дуже цікаві фотографії, які можна було роздивлятись під час розповіді. Сама миколаївська корабельна історія дивилась з великого екрану  на учасників зустрічі. І особливий інтерес викликали прабабусі у старовинних сукнях.

Визначною постаттю в Миколаєві є і батько пана Кирила – Володимир Ілліч Горбенко, кавалер ордену “За заслуги” III ступеня, головний хормейстер обласного Палацу культури суднобудівників, керівник знаменитого народного хору корабелів, з яким виступав скрізь по Україні та за кордоном. З часом створив хор ветеранів-миколаївців. Незадовго до початку війни громада міста вшанувала ювілей хормейстера Горбенка – 80 років! З них 60 літ присвячено роботі у Палаці культури… ба більше – Володимир Ілліч і сьогодні там працює!

Безумовно, безліч питань торкнулись Дикого Саду. Сьогодні, через роки, маємо нагоду проаналізувати внесок пана Кирила в дослідження унікального городища і показати, нащадком яких вельмишанованих попередників він став. Адже перший етап досліджень (1927-1929, 1956) пов’язаний з іменами легендарних Феодосія Камінського та Лазаря Славіна. Другий етап почався тільки в 1990 році під керівництвом Юрія Гребеннікова. А третій (з 1998 року і до сього дня) – це вже під керуванням пана Горбенка. 

Ще на першому курсі інституту відбулись знакові зустрічі Кирила Горбенка з викладачами, які зіграли вирішальну роль в його подальшому житті. Це була “стара гвардія археологів” – Юрій Спіридонович Гребенніков та Ігор Олександрович Смирнов. Імена дуже відомі і славетні в Миколаєві. Кирило вважає їх своїми вчителями і дуже вдячний долі, яка допомогла їм зустрітися на життєвому шляху.

Як зворушливо було згадувати на зустрічі про перші кроки Кирила на розкопках під час студентської практики, перші кроки в науку, перші студентські статті… А тепер Кирило Володимирович є автором понад 170 наукових та науково-публіцистичних праць з археології, історії релігії, стародавньої історії, краєзнавства! У тому числі написані 10 навчально-методичних посібників для студентів вищих навчальних закладів. Десятки разів він був учасником всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференцій, які відбувались, зокрема, в Польщі, Німеччині, Туреччині.

Під час бесіди городяни дізнались багато чого цікавого. Наприклад, як миколаївські історики боролись за надання музейного статусу городищу, як привертали увагу до Дикого Саду за допомогою різних заходів: тут проводились екскурсії, театральні вистави просто неба, рок-концерти, День археолога, майстер-класи для дітей, пресконференції з видатними науковцями.

На заході в бібліотеці був присутній наш городянин Олександр Горобець. Цього року від відіграв значну роль в популяризації Дикого Саду. Розкопки давно цікавили його, тому одного дня прийшов на розкоп і запропонував свою волонтерську допомогу. Був дуже вражений, коли на власні очі побачив знахідки – навіть отой розвалений на черепки горщик, що 3000 років пролежав у землі.

А потім у нього народилась ідея фінансувати набір карток про Дикий Сад. Так, про городище багато писали в пресі, виходили окремі невеликі брошурки з історією та знахідками, але Олександр мріє зібрати всю історію Дикого Саду в одному великому томі. Сподіваємось, що у майбутньому ця мрія здійсниться, а поки що – до уваги миколаївців чудовий набір світлин: історичні фото дослідників археологічної пам’ятки, значущі артефакти, робочі моменти на розкопках, залишки кам’яних споруд, малюнки, що дають уяву про життя жителів городища. Дуже, дуже цікаві картки, які також забезпечені текстами-поясненнями, над якими добряче попрацював знавець Кирило Горбенко. А надруковані картки були у видавництві Ірини Гудим.

Сьогодні Кирило Горбенко – головний носій численної інформації про життєві віхи Дикого Саду. Відповідаючи на питання з залу, археолог розповів багато цікавого. Так, у 2000 році наукова спільнота Миколаєва вже хотіла поставити хрест на городищі, тому що депутатський корпус майже всю цю стародавню територію продав у приватні руки.

  • Але нам пощастило: в 2004 році відбулась Помаранчева революція, яка змінила ставлення до історичної спадщини України, до того ж знайшли рів навколо цитаделі. Це була дуже важлива знахідка. Ми давно вже стали ставити питання про музеєфікацію городища – ще у 2004 році, за часів мера Володимира Чайки.

Але з місця мрія про створення музею не зрушилась – завжди не вистачало грошей.  Правда, згодом влада стала більше цікавитись долею археологічної  пам’ятки. 2016-2018 роки були «проривними» – на городищі працювали не тільки волонтери та студенти з лопатами, влада виділили гроші на очистку та розкопку території за допомогою техніки.

Зацікавився долею Дикого Саду і тодішній губернатор Олексій Савченко – за його участі територію огородили, облагородили, зробили банери, які розповідали історію, – і городище стало походити на маленький музей, хоча і без офіційного статусу.

– На сьогодні розкопано 55 об’єктів, а там – іще мінімум сто. Ми дійшли висновку, що городище  було більше, ніж ми вважали раніше, – тягнулось від Інгульського мосту, продовжувалось на місці сучасних домів-п’ятиповерхівок… Цілком повернути продану ділянку на березі Інгулу не вдалося – продаж був незаконний, тобто частину території треба викупити назад, відзначив археолог.

За думкою київських вчених, Дикий Сад – одне з найбільш вагомих подій в археології сучасної України. Бо в країні немає більше такого величного пам’ятника бронзового віку, ровесника Гомерівської Трої, який би існував у самому центрі сучасного міста.

Більш того – сьогодні знахідки Дикого Саду досліджують зарубіжні археологи, і їхні висновки дають багато цінного матеріалу для вивчення прадавньої історії населення Європи, допомагають сучасній археологічній науці по всьому світу.

І наостанок. Не секрет, що городяни ставляться до Кирила Горбенка з повагою, а студенти – просто його обожнюють. Бо він весь наповнений позитивом, до донця душі захоплений своєю справою, має надзвичайне почуття гумору. Отже харизма пана Горбенка в повній мірі виявилась на зустрічі в бібліотеці.

– В Європі зараз модно створювати археопарки – є великі, є маленькі… і я мрію про створення такого ж у Дикому Саду, – завершив зустріч з городянами миколаївській вчений.

Наталія Христова.

Фото автора.