Сьогодні, 1 листопада 2022 року, Стамбульська конвенція набуває чинності в Україні. Це міжнародний договір для протидії домашньому насильству, зокрема, психологічному, фізичному, сексуальному, переслідуванням тощо.
Стамбульська конвенція може вважатися своєрідним золотим стандартом у сфері прав людини і європейських цінностей щодо ліквідації гендерно зумовленого насильства, насильства стосовно жінок і домашнього насильства.
Вона розглядає насильство щодо жінок та домашнє насильство (у т.ч. щодо чоловіків) як наслідок суспільних відносин, що склалися, а також зазначає що жодні традиції, усталені упередження, звичаї тощо не можуть бути виправданням для брутального порушення прав людини, яким є насильство.
Експертки UNFPA Алла Благая та Олена Кочемировська розповідають як впливає Стамбульська конвенція на пересічних українок та українців, а також на роботу фахівців і сервісів з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству.
Чому ратифікація Стамбульської конвенції була необхідна та як це допоможе у сфері протидії гендерно зумовленому насильству?
Для України, як держави, яка підписала і ратифікувала Стамбульську конвенцію, запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьба із цими явищами стає юридичним зобов’язанням перед європейською спільнотою, а не питанням добровільного застосування.
Крім того, Конвенція передбачає контроль (моніторинг) за дотриманням її положень. Він допомагає державам побачити як прогрес, так і слабкі місця, й ухвалювати за його результатами ефективні рішення.
Загалом, Конвенція охоплює ті сфери українського законодавства та практики, які потребують вдосконалення. Зокрема, надання притулку постраждалим особам, процедура звернення для отримання відшкодування, каліцтва жіночих геніталій, переслідування (сталкінгу) з боку кривдника.
Ратифікувавши Конвенцію, Україна приєдналася до дедалі більшої кількості держав-учасниць, які регулярно обмінюються інформацією про практику та підходи, використовувані для кращого впровадження її норм.
Водночас, таким чином Україна надіслала потужний сигнал міжнародному співтовариству про своє долучення до боротьби з усіма формами насильства. І нарешті, ситуацію в Україні оцінюватимуть зовнішні експерти, які контролюють виконання Стамбульської конвенції.
Що змінюється для фахівців у сфері запобігання та протидії гендерно зумовленого насильства?
Ратифікація Стамбульської конвенції розширює можливості застосування практичних інструментів допомоги постраждалим, запускає зміну суспільних стереотипів та формування нульової толерантності до насильства.
Зміни стосуватимуться декількох аспектів:
- гармонізація та оновлення законодавства;
- підвищення рівня підготовки фахівців;
- впровадження мінімальних стандартів щодо видів послуг, необхідних для протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству, а також принципів і основних методів, на основі яких вони будуть надаватися.
Стамбульска конвенція визначає, що таке «гендерно зумовлене насильство»
Стамбульська конвенція містить визначення гендерно зумовленого насильства, яке в українському законодавстві не закріплене. Українське законодавство керується поняттям насильство за ознакою статі.
Тож із ратифікацією Конвенції у фахівців з’явилося більше можливостей саме в цій частині:
- потрібно буде розробляти підзаконну базу та інструкції, положення і практики щодо запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству;
- гармонізувати відповідну частину законодавства як зі Стамбульською конвенцією, так і з більш широким обсягом актів у сфері соціальної політики, охорони дитинства, охорони здоров’я, освіти, здійснення правосуддя, кримінального права тощо.
Крім того, українське законодавство, на відміну від Стамбульської конвенції, не передбачає заборону переслідування (сталкінгу) та пропонує дещо ускладнений підхід до протидії сексуальним домаганням. Через це складно притягти кривдників до відповідальності, й це те питання, над яким також зможуть відтепер працювати фахівці.
Конвенція також вимагає забезпечити постраждалих такими послугами як:
- притулки для постраждалих від домашнього насильства;
- спеціалізовані “гарячі лінії”;
- легкодоступні консультативні та кризові центри допомоги постраждалим від зґвалтування або сексуального насильства;
- юридичні та психологічні консультації, зокрема, довгострокові;
- програми для кривдників;
- постійна підготовка фахівців, які працюють із постраждалими.
Загалом, дія Стамбульської конвенції в Україні сприятиме як покращенню становища жінок, дівчат, чоловіків та хлопців, так і утвердженню прав людини і основоположних свобод.
Як Стамбульська конвенція вплине на українські міста і громади?
У Преамбулі до Стамбульської конвенції зазначено, що держави-учасниці прагнуть створити Європу, вільну від насильства стосовно жінок і домашнього насильства. В основі такої розбудови є саме міста і громади, вільні від насильства.
Тож перед нашими територіальними громадами постають серйозні виклики. По-перше, забезпечити комплексний інтегрований підхід до ліквідації насильства стосовно жінок і домашнього насильства.
Крім того, на громади очікує й удосконалення інфраструктури, щоб різні служби захисту та підтримки розташовувались в одному приміщенні, де це доцільно та безпечено. Адже сьогодні постраждала особа, щоб отримати комплекс послуг і допомоги, звертається до кількох різних установ, які можуть знаходитись досить далеко одна від одної. Також важливо забезпечити ефективний та конфіденційний обмін даними між фахівцями різних служб та структур (соціальних, медичних, правоохоронних, юридичних) з тим, щоб зменшити травматизацію постраждалої особи та забезпечити скоординоване реагування.
Ще одним важливим напрямом роботи на місцевому рівні є забезпечення того, щоб у роботі з постраждалими від насильства жінками враховували питання надання їм самостійності та економічної незалежності.
Щоб забезпечити високу якість роботи з різними категоріями постраждалих осіб, фахівці пройдуть відповідне спеціалізоване навчання.
Україна ще 10 років тому підписала Стамбульську конвенцію проти насильства.
У 2020 році електронна петиція на офіційному сайті Президента України із закликом ратифікувати в Україні Стамбульську конвенцію набрала потрібні 25 тисяч голосів. У червні ж цього року Верховна Рада нарешті підтримала законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції. На наступний день після голосування, Президент підписав відповідний закон.