15 жовтня 2024 року свій ювілей відзначає відомий український дослідник, вчений, історик, краєзнавець і педагог Євген Григорович Горбуров.
Народився в 1954 році в родині відомих на Миколаївщині лікарів – Григорія Федоровича та Галини Георгіївни Горбурових.Всі свої свідомі роки Євген Григорович присвятив соціально-економічній розбудові Миколаївщини та вивченню її історії, життєвих шляхів відомих особистостей краю.
Закінчивши у 1971 році середню школу № 7 м. Миколаєва, у 1976 р. –Одеський інженерно-будівельний інститут, він працював на різних керівних посадах у державних установах (1992–2000 рр.).Був помічником голів Миколаївської обласної державної адміністрації (2000–2004 рр.) та Миколаївської обласної ради (2005 р.). З 2005 р. по 2009 р. – займав посаду директора Миколаївського технікуму Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. З 2009 р. по 2015 р.– викладав у навчально-науковому інституті історії, політології та права Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. З 2018 р. та на сьогодні Євген Григорович – фахівець зізв’язківіз громадськістю та пресою Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського.У 2020 р. був обраний депутатом Миколаївської обласної ради VIII скликання, очолив постійну комісію з питань науки та освіти, інновацій, молоді, сім’ї та спорту, культури та духовності. У 2003 р. в Інституті історії НАН України Є. Г. Горбуровзахистив кандидатську дисертацію.Доктор філософії (2003 р.), доцент (2011 р.), член Національної спілки краєзнавців України (2015 р.), Почесний краєзнавець України (2016 р.)
Історія – це життя пам’яті. Погоджуюсь з народною мудрістю: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього». Саме історики, які достеменно знають минуле, можуть вплинути на наше майбутнє. Тому пишаюся нашими славетними істориками України, серед яких – діячі минулого Нестор Літописець, Микола Аркас, наш сучасник Євген Горбуров.
Мій колега – автор 40 книг, понад 400 наукових та науково-популярних статей. Є. Г. Горбуроввходив до складу робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА, редакційної колегії обласної Книги вшанування пам’яті жертв Голодоморів ХХ століття. Сьогодні він є членом колегії Державного архіву Миколаївської області.
Дід Євгена Григоровича– кубанський козак, приймав участь у Першій світовій війні.Батько – активний учасник Другої світової, сапер. Тому невипадково, що з молодих літ йому закарбувалися в пам’яті розповіді дідуся та батька про ті вогненні роки. Згодом ці спогади лягли в основу окремих нарисів та книжок автора.
Серед книг Євгена Горбурова, що залишаться назавжди в історії нашого краю та пам’яті миколаївців, – «Знаки каксимволыэпохи: о знаках, жетонах и медалях, связанных с историейНиколаева», «ЮрийЗиновьев – кавалер ордена Британскойимперии», «Истории без ретуши: из блокнота краеведа», «Историиизпрошлого». У співавторстві із сином, Кирилом Горбуровим, він написав «Истории для истории» – нариси про історичні події на території Миколаївщини, «АнатолийГанькевич: герой своеговремени.Неизвестные и забытыестраницыбиографии», «Землі української постаті знані», «Первыекавалерыукраинскихнаград на Николаевщине, 1994-2009 гг.», «Exempladocent (примерыучат)» тощо.
Євген Григорович завжди відкритий до нових актуальних наукових проєктів, до співпраці з іншими науковцями та дослідниками. Так, декілька книг створено та видано у співпраці з Миколою Шитюком, Ларисою Левченко, Наталією Пономарьовою, Юрієм Котляром, Валентином Шкварцем, Ігорем Марцінковським, Володимиром Левицьким, Кирилом Горбуровим, Дмитром Нефьодовим. Це такі праці, як «Миколаївщина: літопис історичних подій», «Слава і гордість Миколаївщини», «Голод-геноцид 1932-1933 рр. на території Миколаївщини», «Голод 1946-1947 років на Миколаївщині», «Релігійні організації на Миколаївщині: історія та сучасність».
Поява нових книг Євгена Григоровича – це завжди непересічна подія для наукового та культурного життя Миколаєва, яка завжди супроводжується презентаціями перед широким загалом читачів в бібліотеках міста, висвітленням на телебаченні, ЗМІ, мережі Internet.Чи не головною заслугою Євгена Григоровича є те, що своєю творчістю та працями він витягнув із темряви забуття та зберіг для майбутніх поколінь імена багатьохнаших земляків. Це стосується таких імен, як Ігнат Чумаков, Володимир Андріанов, Анатолій Ганькевич, Афанасій Фірсов, Юрій Макаров, Едуард Шорін, Іван Бузняк, Володимир Мельниченко, Валентина Старчеус, Валентина Александрова, Серафім Калугін, Іларіон Білоусов, Савелій Ратнік, Андрій Кириленко, Степан Беляєв. Цей перелік можна було б продовжувати ще довго.
Як депутат обласної ради Євген Григорович сьогодні приймає активну участь в громадському житті Миколаївщини, обговоренні актуальних питань життя краю. На моє питання стосовно його відношення щодо масового перейменування вулиць міста, названих на честь засновників та видатних постатей свого часу, Євген Григорович після тривалої паузи відповів: «З історією не треба воювати, її треба вивчати…». На превеликий жаль, продовжив він, окремі історики з меркантильних питань, відкинувши свій професіоналізм, піддались сучасній кон’юнктурі. От кому, наприклад, заважала вулиця Нікольська…
Про наукові здобутки та презентації книг Євгена Горбурова писали свого часу українські журналісти О. Івашко, Д. Кремінь, Н. Пономарьова, Н. Христова, Н. Інютіна, В. Гонорацька, В. Синявський та ін. Його ім’я увійшло до книг «Почесні імена України – еліта держави», «Дослідники історії Південної України», «Шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини» тощо.
Досліджуючи події минулого,Євген Григорович ретельно вивчає пам’ятки давнини, описує їх та зберігає. З-під його пера вийшли статті про військові знаки та суднобудівні жетони, про яскраві творчі особистостіМиколаївщини – Володимира Зебека та Григорія Манілова,про керівників суднобудівних підприємств міста тощо. Окрім спеціалізованих наукових журналів, його нариси публікуються в таких відомих газетах, як «Дзеркало тижня», «День», «Вечірній Миколаїв», «Південна правда», у всеукраїнських журналах «Імена», «Нумізматика і фалеристика».
Державна та місцева влада, а також українське суспільство високо оцінили багаторічну громадську та дослідницьку працю Євгена Горбурова.У 2002 році він став лауреатом Миколаївської обласної культурологічної премії ім. Миколи Аркаса, у 2009 р., за версією всеукраїнського журналу «Імена»,–лауреатом премії «Імена року–2009» за значний внесок у вивчення історії Миколаївської області, у 2016 роціудостоєний звання «Почесний краєзнавець України», у 2017 році отримав почесне звання «Городянин року» у спеціальній номінації «Літопис Миколаєва». Його праця відзначена державними нагородами, орденами:«За заслуги» III ступеня (2009 р.), Данила Галицького (2004 р.). Він нагороджений Грамотою Верховної Ради України (2021 р.), нагрудним знаком «Відмінник освіти України» (2008 р.), Почесною відзнакою Миколаївського міського голови «За заслуги перед містом Миколаєвом» (2012 р.), відзнакою «Лідер освіти» (2014 р.), неодноразово був нагороджений Почесними грамотами Миколаївської державної адміністрації та обласної ради (2003, 2004, 2021 рр.).
Відкрита, щира, душевна, добропорядна людина, яка завжди прийде на допомогу, підтримає, дасть пораду – саме так висловлюються про Євгена Григоровича друзі, знайомі та колеги. Музою майже усіх його книг та нарисів була дружина Лариса Миколаївна, яка завжди підтримувала у всіх його починаннях. Справжньою опорою та надією на продовження його справи є онуки Іван та Василіса.
І сьогодні Євген Григорович Горбуров багато працює над новими проєктами. Напередодні ювілею у видавництві «Іліон» вийшла його нова книга – «Свідки минулого». 15 жовтня відбудеться її презентація в Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці.
Шановний Євгене Григоровичу, прийміть теплі та щирі вітання з ювілеєм! Ваша діяльність на благо Миколаївщини заслуговує великої поваги та вдячності. Міцного Вам здоров’я, нових наукових і творчих здобутків та Божого благословення у всіх справах!
Дмитро Нефьодов, доктор історичних наук, доцент.