Російське видання The Insider виступило з публікацією, зміст якої вкладається в таку тезу – якщо Кремль і далі підтримуватиме нинішню інтенсивність війни проти України, уже до зими 2022 року РФ фактично залишиться без технічних ресурсів для продовження бойових дій.
Мабуть, в історії воєн це – перша така публікація, коли представники ворога прямо зізнаються, що їх держава має обмежені ресурси для подальших боїв. Незалежно від їх мотивації, наведені в публікації кількісні та якісні оцінки заслуговують на увагу та аналіз, пише DEFENSE EXPRESS.
У нас циркулює стійкий міф, що армія РФ начебто має гігантські запаси боєприпасів виробництва СРСР, тому начебто може безлімітно підтримувати “вогневий вал” проти ЗСУ на фронті.
Автори The Insider стверджують протилежне – левову частку свого радянського арсеналу боєприпасів армія РФ вичерпала до 2002 року, під час декількох воєн проти Чечні. Та остаточно “доточила” під час війни у Сирії протягом 2014-2016 року.
Так автори The Insider роблять висновок, що на початок вторгнення в Україну у лютому 2022 року армія РФ мала запас в 15 млн снарядів, із яких витратила мінімум 7 млн снарядів (обсяг втраченого БК на мінімум 50 складах, що зазнали ураження HIMARS від ЗСУ – оцінити поки складно). В періоди “затишшя” рашисти щодоби витрачають до 24 тисяч снарядів, в періоди “загострення” – до 60 тисяч снарядів, і якщо вони будуть “валити” такими ж темпами, то до зими в армії РФ почнеться “снарядний голод”.
Міноборони України в публічній комунікації заявляло, що Росія намагається викупити на світовому ринку усі можливі боєприпаси “радянських” калібрів. Цілком можливо, що такі “перекупки” також були джерелом поповнення снарядних арсеналів військ РФ.
А у передвоєнні роки Кремль вчиняв дуже “дальновидно”, коли купував специфічне західне обладнання для виробництва артистем (наприклад, в Австрії) для підприємств, що потім банкрутували.
Підприємства російського ОПК, що спеціалізуються на виробництві артилерії та боєприпасів, працюють у 10 раз менш продуктивніше, аніж оборонні підприємства США. Щоб бодай якось надолужити відставання, росіянам доведеться в рази збільшувати кількість працівників на заводах, а на це у них нема ані спеціалістів, ані відповідної “вільної робочої сили”. Тут навіть виникає оборот – “перехід до мануфактурного виробництва замість заводського”.
Хоча при цьому стверджується, що в 2022-2023 роках підприємства російського ОПК по виробництву стволів та боєприпасів для артилерії ще зможуть утримувати раніше набраний темп виробництва
Додамо також – оглядач групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець стверджує, що свій ресурс на даний момент вичерпало уже до 87% артсистем армії РФ.
Що стосується бронетехніки армії РФ, тут автори The Insider ставлять наступні акценти. Моторесурс двигунів танків Т-72 та Т-80 складає усього 1000 мото-годин, після чого двигуни потрібно міняти. Для порівняння: навіть якщо рашисти вмикають на своєму танку двигун лише на 2-3 години на добу, там уже є напрацювання порядка 500 мотогодин, а в реальних умовах напрацювання може бути значно більшим.
Уже до зими 2022 року більшість ББМ армії РФ доведеться відправляти на заводський ремонт. А там рашистів чекає новий “сюрприз” – до війни Росія виготовляла танкові двигуни на імпортному обладнанні. А як підтримувати працездатність таких потужностей в умовах санкцій Заходу – питання лишається відкритим.
Додамо – оглядач групи “Інформаційний спротив” Машовець наводить дані, що на даний момент лише до 25% всіх танків армії РФ не вичерпали свій головний ресурс – ресурс ствола гармати. Ну а від себе залишимо відкритим таке питання – чи є у рашистів можливості для ремонту архаїчних Т-62М.
Автори The Insider наводять “оптимістичну” оцінку, що до війни РФ була здатна щороку виробляти максимум 225 ракет – до комплексів “Искандер” та “Калибр”, КР типів Х-101 та Х-32.
Ракети типів Х-555 та Х-22 Росія більше не виробляє. Щодо ракет типів Х-59 та Х-35 ясності нема. Втім, і так ясно, що для відновлення відстріляного по Україні арсеналу ракет Росії знадобиться мінімум 10 років.
Але на даний момент ці цифри втратили свою актуальність через такий “технологічний” резон – російський ОПК планував у 2020-х роках перейти на виробництво “аналоговнєтних” Су-57 та подібної авіатехніки, тому скорочував потужності для виробництва “класичних” Су-34, Су-35 та іншого “літаючого металобрухту”, який “помножила на нуль” наша ППО.