Днями Макс Назаров написав: “Не розумію, навіщо це масове залякування людей терактом на Запорізькій атомній? У нас мало людей посивіло чи поїхало макухою під час війни?”. Приєднуюся. Надто багато розвелося в нас “спеціалістів”, які малюють червоні кола поширення “хмар радіоактивного йоду” навколо ЗАЕС, розповідаючи про те, що “реактор не витримає падіння навіть легкомоторного літака”. Спробував розповісти про це майже без емоцій, використовуючи лише звичний evidence-based policy…” Так написав у Фейсбуці професор Києво-Могилянської школи врядування імені Андрія Мелешевича в Національний університет “Києво-Могилянська академія”, Головний консультант в Національний інститут стратегічних досліджень Геннадій Рябцев. Пропонуємо його науковий аналіз ситуації на ЗАЕС.
У головного управління розвідки з’явилася інформація, що поблизу 4 із 6 енергоблоків ЗАЕС окупанти розмістили техніку з вибухівкою. Тому окремі телеграм-канали, а за ними – й засоби масової інформації, розцінили зростання ризику російських провокацій на станції як невідворотності ядерної катастрофи на ЗАЕС. Давайте розберемося, які загрози реальні, а які – примарні.
Хотілося б почати з того, що ядерний реактор не є атомною бомбою. Тому він не може вибухнути. Бомба є швидким пристроєм. У бомбі тривалість виділення енергії є в тисячу раз швидшою тривалості руйнування її конструкції. Реактор є повільним пристроєм. Тому ні за будь-яких, навіть гіпотетичних сценаріїв розвитку подій, нічого схожого на вибух атомної бомби на ЗАЕС відбутися не може. Ніяка ракета, бомба, пряме влучання літака, підрив вантажівки з вибухівкою, землетрус магнітудою 6, не можуть спричинити вибух реактора.
Ви можете спитати: а що ж відбулося в Чорнобилі чи на Фукусімі? І там, і там ядерного вибуху, як такого, не було. З різних причин відбулося розплавлення активної зони реактора і вихід радіоактивних матеріалів у навколишнє середовище.
Але, по-перше. Відтоді в рази зросли вимоги до безпеки ядерних об’єктів. І, на відміну від деяких інших галузей енергетики, ці вимоги не лише задекларовані, але й реалізовані на практиці. По-друге, і чорнобильський, і фукусімський реактори на момент аварії працювали. Тоді як енергоблоки ЗАЕС не працюють з вересня 2022 року. Один з реакторів – у ремонті. Чотири перебувають у режимі «холодного зупину» – це безпечний стан реактора, коли його заглушено за низького тиску і низької температури охолодної води. Шостий – у “гарячому зупині”. Єдина відмінність цього режиму від холодного – наявність у зовнішньому контурі води, перегрітої до 280 градусів. Її використовують для забезпечення гарячого водопостачання. Звісно, зупинити реактори варто було зробити одразу, коли порушення фізичної безпеки ЗАЕС стало невідворотним. Чому цього не було зроблено, після війни має встановити прокуратура.
Тобто, ЗАЕС енергію не генерує. Тому давайте припиняти польоти фантазії на кшталт, “скільки вона може працювати без охолодження чи без струму”. ЗАЕС не працює. До речі, оскільки реактори не працюють, скуповувати йодид калію не має жодного сенсу, оскільки серед радіоактивних матеріалів, які гіпотетично можуть потрапити в навколишнє середовище, радіоактивний йод відсутній.
Звісно, активна зона реактора залишається радіоактивною навіть під час зупину. Теоретично, можна припустити гіпотетичні умови, за яких може відбутися розплавлення цієї зони. Адже інженери ніколи не кажуть “ні”. Вони оцінюють імовірність і ризики. Про що ж свідчать результати такої оцінки? Точніше результати ймовірнісного аналізу. Відповідно до них, імовірність розплавлення активної зони реактора становить 10 у мінус восьмому ступені. Для порівняння – ймовірність загинути від падіння метеориту є на порядок більшою.
Завдяки чому виникла така нехтовна мала ймовірність? Після Фукусіми системи безпеки кожного реактора на ЗАЕС складаються з ТРЬОХ незалежних каналів, кожен з яких самостійно здатний гарантувати належний захист реактора. У разі зовнішніх впливів, аварій, у тому числі в разі вимкнення циркуляційних насосів внутрішнього контуру охолодження. автоматично спрацьовує система аварійного захисту. Вона переводить реактор у безпечний стан і підтримує його в цьому стані.
За словами очільника Головного управління розвідки пана Буданова, ядерні реактори без охолодження можуть розплавитися за період від 10 годин до 14 днів. Так, це вірно. Але лише якщо реактор увесь цей час працюватиме.
Але. По-перше, жодний із реакторів ЗАЕС не працює. По-друге, в разі вимкнення циркуляційних насосів внутрішнього контуру охолодження АВТОМАТИЧНО спрацьовує система захисту, яку НЕ МОЖНА вимкнути. Ба, більше, якщо хтось спробує її вимкнути чи підірвати, вона АВТОМАТИЧНО спрацьовує.
Тепер, чи достатньо води для охолодження реакторів ЗАЕС, адже Каховське водосховище обміліло. Основним механізмом відведення теплоти реактора, є система охолодження конденсатора турбіни зовнішнього контуру. Воду, що в ній циркулює, охолоджують двома способами. Або зовнішньою водою зі става-охолоджувача. Або в градирнях. Градирня – це споруда у вигляді вежі, де відбувається охолодження води атмосферним повітрям. Ці вежі можна побачити на будь-яких знімках ЗАЕС.
Градирні застосовують переважно тоді, коли з якихось причин не вистачатиме води в ставі-охолоджувачі. Площа дзеркала і глибина става-охолоджувача визначаються потужністю електростанції, кількістю скидуваної теплоти, кліматичними умовами району і формою водойми. Зазвичай, глибина става становить 4-5 м. На ЗАЕС став завглибшки 17 м. Зараз рівень води у ставі-охолоджувачі становить 16,6 м. Енергоблоки ЗАЕС не працюють з вересня 2022 року. Відтоді активного використання води зі ставу-охолоджувача не відбувається. Якщо виникне потреба, став ЗАЕС можна підживити водою з каналу Запорізької ТЕС. Його рівень становить понад 11 м. Він є незмінним, оскільки вже залежить від рівня Каховського водосховища.
Тепер про замінування. МАГАТЕ повідомило, що “Під час візиту генерального директора пана Гроссі мін на ЗАЕС, включно зі ставом-охолоджувачем, виявлено не було. Однак МАГАТЕ відомо про попереднє розміщення мін за периметром ЗАЕС”. Припускаю, що росіяни могли замінували і намагатимуться підірвати високовольтне обладнання, що забезпечує приєднання ЗАЕС до ОЕСУ. Це суттєво ускладнить і надовго затримує повернення ЗАЕС до нормальної роботи.
Отже, що маємо в сухому залишку.
Чи зберігаються ризики російських провокацій на ЗАЕС – ТАК.
Чи можуть росіяни під час відступу зруйнувати обладнання ЗАЕС, щоб ускладнити її приєднання до ОЕС – ТАК.
Чи може зниження рівня води у Каховському водосховищі призвести до вибуху на ЗАЕС? – НІ
Чи можна спричинити ядерну катастрофу шляхом підриву вантажівки з вибухівкою поблизу ректора ЗАЕС? – НІ
Чи варто громадянам України скуповувати йодид калію? – НІ
Давайте не будемо реагувати на уявні загрози. Краще працювати над нейтралізацією наявних.