У довоєнні роки на виставках в Миколаєві Денис показував свої роботи неодноразово. Вони були надзвичайно важливі саме для миколаївців, бо з фотографій дивились на зацікавленого глядача дивовижні краєвиди Бузького Гарда – нашої знаменитої первомайської Мігії, а ще – оригінальні картинки з життя мешканців природного парку. Воістину магічні – пейзажі були зроблені з такою любов’ю до своєї землі, з таким прагненням “закохати” у цю землю якнайбільше людей!
Свою творчу мету, своє кредо фотохудожника він одного разу сформулював так: «Необхідність захисту життя у будь-яких його проявах».
Денис народився на Житомирщині, у місті Черняхів. А вчитися поїхав на батьківщину матері до Первомайська, тут закінчив історичний факультет інституту Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова. Ще у студентські роки захопився фотографією. Пристрасно хотілося зупинити безліч прекрасних миттєвостей, які помічало його небайдуже око, і поділитися з іншими. Одне з визнаних чудес України – Гранітно-Степове Побужжя – він ви́ходив з фотоапаратом вздовж та впоперек. Активно цікавився історією цієї козацької землі, брав участь у експедиціях Інституту археології Національної академії наук.
З роками захоплення фотографією переросло у професійну діяльність: Денис почав працювати у дизайн-студіях “Арт-майстер”, “Злата”, а свою майстерність фотохудожника довів до такого високого рівня, що його роботи з’явилися на виставках Лондона, Санк-Петербурга, Києва, Одеси, Івано-Франківська, Гданська, Познані. Приваблювала у пейзажних роботах “родзинка” – використання комп’ютерної, графічної обробки фотознімка. “Вторгнення” веб-дизайнера в оригінал було професійним, не спотворювало фотографії, підкреслювало кольори реального пейзажу, додавало таємничості, інтриги, вишуканості. Схід та захід сонця, кам’яний хаос гранітних скель, “небесний імпульс” блискавки, річка під туманною завісою, “шовковий шлях” південнобузької води, осінні фарби, морозне дихання зими…
Минув час – і Денис Кривий увійшов до номінації “100 найкращих фотографів світу” за версією Professional Photographer. Він друкувався в журналі National Geographic Україна (офіційне видання Національного географічного товариства США, журнал видається в кількох країнах та різними мовами). Здобув дві “Блакитні стрічки” FIAP – це найпрестижніший конкурс фотохудожників у Європі (FIAP – Fédération Internationale de l’Art Photographique, Міжнародна федерація фотографічного мистецтва).
“Блакитні стрічки” отримали його роботи “Схід сонця на річці “Південний Буг” (2015 рік, в конкурсі приймали участь 1980 фотографій від 218 авторів з 40 країн світу) та “В туманах” (2012 рік, було надіслано 4062 фотороботи від 356 авторів з 46 країн світу).
Денис любив подорожувати Україною, робив знімки в Карпатах, у природному парку “Єланецький степ”, на чорноморському узбережжі. Справжній патріот рідного краю, він активно співпрацював з НПП «Бузький Гард», допомагаючи в організації природоохоронних та еколого-освітніх проектів. Захоплюючі “картинки” нашої Мігії публікували на сайті Національного парку, на рекламних стендах та листівках, використовували при створенні путівника. Також співпрацював з природним заповідником “Єланецький степ”, робив знімки степу та його мешканців для журналу National Geographic Ukraine.
Коли Батьківщина дізналась про загибель свого сина, жалобу за Денисом висловили на своїх офіційних інтернет-сторінках Верховна Рада, інформаційний ресурс “Національні парки України”, прес-служба “Бузького Гарду”. Пам’ятну статтю фотохудожнику присвятив український журнал “Вічний мандрівник”, для якого Денис був бажаним автором світлин.
В Україні Денис Кривий став добре відомий як волонтер з 2014 року. А з початком нового російського вторгнення ця діяльність набула ще більших масштабів.
Навесні 2022-го він вирішив вступити до лав ЗСУ – пішов добровольцем, а після військової підготовки приєднався до бойового підрозділу ССО. Став старшим оператором-вогнеметником групи СпП. І неймовірно пишався тим, що служить у Силах спеціальних операцій.
Пам’ятаємо
“Сьогодні я дізналася про втрату найкращої та найважливішої для себе людини. Мого чоловіка. Мого друга. Мого Сонця. Найкращого батька двох маленьких дівчат.
Дєні більше нема.
Він загинув у Бахмуті. Намагаючись врятувати поранених побратимів.
Герой та захисник. Він завжди робив все і навіть більше, а вважав, що все одно недостатньо. Він добровільно вибрав свій шлях і з честю пройшов його. Пам’ятаймо!” – написала на своїй сторінці у соцмережах дружина Дениса Галина Волгіна.
З Галиною вони зустрілися в 2008 році, одружилися – в 2011-му. Це було велике та красиве кохання двох красивих людей. Потім на світ з’явилися дві чудові донечки – Соломія (тепер їй 5 років) і Мелісса (3 роки) – татова відрада, татова гордість та надія.
…Хіба можна сьогодні змиритися з думкою про загибель? 19 жовтня 2023 року він мав відзначити свій 35-й день народження.