В Миколаєві почалось обговорення проекту реконструкції одного з найстаріших та найвідоміших в місті будинків – багато років ми називали його ДОФ (Дом офицеров флота). В 2024-му йому виповнюється 200 років.
Проект перебудови та звернення до містян розмістив на своїй сторінці у Фейсбуці Володимир Алексєєв. Миколаївці добре знають цього городянина. Він – керівник в Performance BIG BAND Владимира Алексеева, завідуючий відділом у Миколаївському вищому коледжу музичного мистецтва. І вже декілька років – радник голови Миколаївської ОДА Віталія Кіма з питань культури.
ДОФ. Життя триває
Шановне суспільство, жителі Миколаєва, цікавить ваша громадьська думка стосовно майбутнього ДОФ.
Перед тим як робити офіційну презентацію проекту бачення розвитку ДОФ – дуже важливо почути вас, думку суспільства.
Наше бачення ДОФ – це Перший Громадський простір, Культурний комплекс, Туристичний центр Миколаєва. Комплекс, де кожен миколаївець і гість міста знайде собе. Знайде щось цікаве і корисне. Куди можна прийти відпочити з сім’єю. І не соромно привезти міжнародну делегацію. Де буде цікаво і дітям, і літнім людям, і студентам, і бізнесменам. Всім.
ДОФ: вивчаємо минуле
Збудований 1824 року. Пам’ятка архітектури Національного значення.
Тут проводилися прийоми, бали, концерти, родинно-танцювальні вечори, лекції, розміщувалися школи музикантів та співаків, класи, працювала велика бібліотека тощо.
Із цим будинком пов’язано багато видатних імен та історичних подій.
23 березня 1897 р. у великій залі вперше прозвучали фрагменти опери «Катерина» Миколи Аркаса у концертному виконанні симфонічного оркестру.
Тут читав лекції адмірал Степан Йосипович Макаров.
10-12 серпня 1879 року у рамках концертного турне виступав композитор М.П. Мусоргський.
20 та 21 червня 1881 року у дворі Морського зібрання пройшли два благодійні концерти під керуванням Н.А. Римського-Корсакова.
30 серпня 1890 року саме в цьому будинку відбувся прийом із нагоди 100-річчя Миколаєва.
Далі він міняв власників.
Після розвлу радянського союзу ДОФ здавався в оренду під «все підряд» і становився все більшн занедбаним. У жодної влади не знаходилося грошей (бажання) на його ремонт. Коли будівля почала просто сипатися – тільки у 2010 році замінили дах. Далі нічого з планів, на жаль, не пішло.
ДОФ: захищаємо сьогодні
Під час війни ДОФ став центром громадського супротиву Миколаєва, об’єднавши тисячі активних миколаївців, які зробили все можливе і неможливе, щоб не здати місто ворогу.
Це був справжній Громадський простір і Центр супротиву. Став одним з найбільших Гуманітарних Штабів та Центром Волонтерів, який допомагає десяткам тисяч людей.
І саме Громадським простіром ми хочемо його залишити. Щоб, як і під час війни, в ДОФ могли приходити тисячі миколаївців і знаходити для себе те, що їм необхідно.
ДОФ: будуємо майбутнє
В нашому баченні ДОФ майбутнього – це Громадський простір, Туристичний центр і Культурний комплекс (не музей).
ДОФ – це велика зала, мала зала, андеграунд, літній кінотеатр, арена і виставковий центр. Плюс звичайно фуд корти.
Громадський простір в нашому розумінні це:
Туристичний центр
Музей супротиву
Українська бібліотека
Літературні вечори
Камерні концерти
Джазові програми
Дитячий простір
Художня майстерня
Підземні легенди
Літні кінопокази
Альтернативний театр
Творчі спілки
Тематичні ресторації
Арт-майданчики та інше.
***
Для шукачів «отмиву грошей»:
Замовником цього проекту є я особисто.
Жодної гривні державних, чи грантових, чи спосорських, чи міжнародних коштів не було витрачено – це мій власний ресурс і моє бачення.
І я його щиро виставляю на розгляд суспільства.
Прізвищ архітекторів, які допомагали втілювати цю концепцію, поки що спеціально не називаю.
Але пізніше обов’язково назову – на все свій час.
***
Для відома прихильників «не на часі» і «давайте спочатку війну виграємо» відповім фразою класика: «А за що ми тоді воюємо?».
Досить. Питання кульутри в нас були не на часі 30 років. Зокрема, ДОФ просто гнив, територія стала звалищем, через дірки в даху поселилися голуби і все було обісране в прямому сенсі слова.
Досить «культури не на часі»!
Сьогодні ми його вичистили в середині, прибрали територію і все, що там накоплювалося десятиріччями. І вже навіть зробили косметичний ремонт в одному з приміщень. І більше нікому не дамо його загадити знов.
***
Для тих, хто буде казати: «Навіщо ви його показуєте, а вдруг прилетить».
По-перше – влітку вже прилетіло, зруйновано одну з будівель і вибито всі вікна в основному корпусі.
По-друге – це давно демілітарізований об’єкт, допомога цивільним, культурні проекти і громадський простір.
По-третє – йому 199 років. Він настільки запущений всіма попередніми владами, що все одно потребує реконструкції/реставрації, і за словами спеціалістів його дешевше збудувати і відтворити заново, ніж відновлювати.
Тому вирогідність що прилетить – така ж сама, як і у всіх інших об’єктах міста.
Чому я цим займаюся?
Повторюся – в нас прекрасне «недолюблене» місто.
Я хочу жити в Миколаєві, хочу щоб мої діти тут жили. Щоб мені не було соромно за наше місто. Щоб звідси не виїзжали спеціалісти. Щоб було куди піти.
Вірю, ми переможемо! І все в нашій Україні і в нашому Миколаєві – все буде добре!