Віра Марущак: “Я вірю у творчі сили нашого письменства”

Марущак

Віра Іванівна Марущак народилась в районному центрі Арбузинка Миколаївської області. Там же закінчила Арбузинську середню школу № 2. Зростала в робітничій сім’ї.

– Коли до Вас прийшло розуміння, що хочете стати письменницею?
– Мабуть, допоміг випадок. На випуск першої книги мене надихнула моя сусідка Валентина Дейнека, яка читала мої оповідання, надруковані в заводській газеті «Трибуна рабочего». Перші твори були написані російською мовою. У 1991 році, коли Україна стала незалежною, було дуже мало книжок, написаних українською мовою для юного покоління, тому стала писати для них.
– А чи любите читати книжки Ви?
– Авжеж. Ще з дитячих років любила читати. Для нас із братом Михайлом, який майже на два роки старший за мене, батько приносив з бібліотеки цілі пачки книг (він все життя дуже багато читав), і ми любили читати. Хоча батько й мав робітничу професію, проте дуже добре знався на літературі, особливо – зарубіжній. Я з дитинства захоплювалась творчістю Теодора Драйзера, Олександра Дюма, Еміля Золя, Роберта Луїса Стівенсона, Фредеріка Стендаля. Особливо захоплювалася неперевершеними психологічними новелами австрійського письменника Стефана Цвейга.
І хоча ми з братом були трохи замалими для такого читання й тато не надто дозволяв брати такі книжки, однак нам із Михайликом вдавалося читати з ліхтариком під ковдрою. Часом захоплювались цим заняттям до самого ранку. Та й під час уроків тайком іноді читали.
– Як розпочиналася Ваша трудова діяльність?
– Переїхавши до Миколаєва, з 1973 до 1979 року працювала в молодіжній газеті «Ленінське плем’я». У 1976 році закінчила з відзнакою бібліотечний факультет Миколаївського вищого училища культури, а 1982 року – факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З 1981 року – член Національної спілки журналістів України. З 2006 – член Національної спілки письменників України.
Працювала також на величезному Чорноморському суднобудівному заводі, на радіостудії «Чорноморець» і в Миколаївській обласній бібліотеці для юнацтва. Викладаю для старшокласників основи журналістики у Першій українській гімназії ім. Миколи Аркаса. Майже два роки очолюю Миколаївську обласну організацію Національної спілки письменників України.
– Що для вас важливо у цій роботі?
– Коли мене обирали на цю посаду, я озвучила свою програму й відмітила, що потрібно більш гучніше заявляти про те, що в області є спілка письменників. А для цього необхідно щорічно проводити літературні фестивалі, творчі зустрічі з учнівською та студентською молоддю, зустрічатися з наймолодшою аудиторією у дитячих садочках.
– А що можете сказати про роботу з творчою молоддю?
– Хоча робота з творчою молоддю не припинялася ніколи, однак останнім часом нам необхідно її активізувати. Якщо говорити про обласний літературний конкурс «Золота арфа», то останніх кілька років про нього не чути. З цього приводу я звернулася до обласного управління освіти та управління культури з проханням фінансування та організації конкурсу. Ми, письменницька еліта, повинні взяти на себе відповідальність, розшукувати, підтримувати творчу молодь, дати можливість спробувати свої сили. Адже тільки через «Золоту арфу» до письменницької організації прийшли Олександр Кучеренко, Світлана Іщенко, Лариса Матвєєва. Сподіваюся, що і у майбутньому молодь буде обирати для себе творчу дорогу. До речі, ми хочемо дати конкурсу ім’я на честь Дмитра Креміня, адже саме він його започаткував.
– А як щодо пропаганди творчості письменників через радіо, телебачення, друковані та електронні ЗМІ?
– Так. Налагодження зв’язку з інтернетвиданнями, радіо, телебаченням дозволило виходити на більш ширшу аудиторію наших потенційних читачів. За нашої участі було проведено багато радіопередач, телеефірів. А дякуючи співпраці з редакціями газет, знайшли шлях друкуватися у періодичних виданнях: газеті «Южная правда», де запроваджено рубрику «Миколаївській спілці – 45». Багато наших авторів уже представлено у ній. Відгукнулися колеги-журналісти і на ювілей нашої славної дитячої письменниці Людмили Чижової. Щира подяка за це «ЮП» та «ВН».
Кілька прикладів з нашого радіодоробку: прямий ефір на радіо ФМ – про Миколу Аркаса та створення міжрайонної організації «Просвіта ім. М. Аркаса». Запис на радіо ФМ до Дня Соборності України; до Дня Незалежності; «Війна у творчості письменника», виступ на телебаченні «Спогад про друга – Дмитра Креміня» та багато інших матеріалів.
Наша пресслужба тісно взаємодіє з сайтом НСПУ. Там часто друкуються матеріали про найважливіші події, які відбуваються в спілці. Зокрема про спаський трамвай, літературний фестиваль BookKids Fest, 45-річчя МОО НСПУ.
Не відмовляють нам також у друку матеріалів і столичні газети: «Літературна Україна» та «Слово просвіти». Там друкувалися матеріали до 45-річчя МОО НСПУ та про співпрацю з Миколаївською просвітою.
– Які проблеми ще не вирішені, на які питання потрібно звертати увагу в першу чергу?
– Особливої уваги потребує програма книговидання за державний кошт. Коли я говорила з колегами з інших областей, довідалася, що всі кошти витрачаються в першу чергу на видання книжок членів Національної спілки письменників України, а залишки йдуть на видавництво краєзнавчої, історичної літератури. Ми ж стикаємося з проблемою видати книжку за державний кошт. Щоб наші письменники не ходили з протягнутою рукою, до Положення про державне книговидання потрібно ввести пункт: в першу чергу видавати книжки членів НСПУ. На засіданні правління Спілки письменників у Києві повідомила про те, що спілчанами-художниками готується проект закону про спонсорство. Просила очільника НСПУ долучитися до цієї роботи, щоб такий закон мав місце, адже в інших країнах він діє.
Болюче питання і про викладання літератури рідного краю в школах області: на цей предмет дається лише 5 годин. Чи достатнього цього, щоб знати творчість наших земляків? Звичайно – ні, тому слід піднімати це питання на рівні Спілки письменників України та Міністерства освіти і науки України. До речі, потрібно організовувати в кожній школі інформаційні куточки про письменників. Свого часу в Миколаївському національному університеті імені В. О. Сухомлинського, а не імені Миколи Аркаса, була дошка з іменами письменників. Сьогодні це у минулому, але ж тут готують викладачів української мови і літератури. То ж важливо, щоб такий стенд був не лише у цьому навчальному закладі, а й в усіх вишах. Буваючи на зустрічах у багатьох навчальних закладах, не забуваю скидати на їх комп’ютер інформацію про наших письменників з проханням у подальшому виготовити такий стенд.
Потрібно подбати про вшанування знаменитих наших земляків-письменників Дніпрової Чайки, Бориса Мозолевського, Миколи Вінграновського. Було б доречним створити літературний клуб ім. Миколи Вінграновського. Залучати до його роботи товариство «Просвіта», викладачів вищих навчальних закладів, наших письменників. Варто було б подумати і про перейменування обласної дитячої бібліотеки, щоб вона могла носити ім’я нашого земляка Миколи Вінграновського, який, до речі, був удостоєний Шевченківської премії саме як дитячий письменник. Такого листа спрямували на бібліотеку, потрібно знову порушувати це питання і довести його до логічного кінця.
Потрібно віддати належне редакторам газети «Миколаїв літературний» В’ячеславу Качуріну, Володимиру Христенку за те, що у цьому виданні зібрано матеріали про всіх наших письменників. Їх використовують вчителі на уроках літератури. Говорила про це з керівництвом Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ще минулого року, а вже цьогоріч на святкуванні 45-ї річниці почула про уже створений сайт. Таким чином і це питання майже вирішено, бо ще продовжується його наповнення. Дуже вдячна працівникам МОУНБ.
Є також пропозиції і до представників «Літературної України»: виділити одну зі сторінок газети для коротких повідомлень із областей. Таким чином будемо знати про ті події, які відбуваються у наших сусідів. Адже, в основному, знаємо лише про те, що відбувається у столиці.
Ще до однієї із моїх пропозицій дослухалися у Києві — на сайті НСПУ розміщена інформація про всі літературні конкурси, що відбуваються в Україні.
Я вірю у творчі сили нашого письменства, які задовольняють духовну потребу нашого народу в художньому слові.
Попри політичні чвари та економічну кризу ми маємо робити свою справу – являти правду і словом, і ділом; доводити, що художнє слово залишається животворящою силою нашого часу. Тримаймося гуртом! Успіху й любові всім нам від вдячних читачів!
Галина Запорожченко,
член НСПУ.

***

О ВЕРЕ И ЛЮБВИ

Просто не верится, что этой лучащейся жизнью Женщине исполнилось… Сказать кому — никто не поверит. Но тем не менее, в четверг, 21 ноября, в Центральной городской библиотеке им. М.Л. Кропивницкого Вере Ивановне Марущак, журналистке, писательнице и поэтессе, кавалеру ордена княгини Ольги 3-й степени, лауреату премии им. Николая Аркаса, в прошлом году возглавившей Николаевское отделение Союза писателей Украины, как говорится, всем миром «справили» 70-летие в рамках юбилейного творческого вечера «Любов`ю вишите життя».
Наверное, значимость человека в числе прочего измеряется и тем, сколько у него настоящих друзей. Не все друзья Веры Марущак Вера ИвановнаИвановны смогли в этот ненастный день прийти в библиотеку, но зал и так был полон.
А начался вечер с песни: известный поэт и бард Вячеслав Качурин исполнил для юбилярши ее любимую — «Мне этого мало…».
Поздравила Веру Марущак глава облсовета Виктория Москаленко, отметив, что к ее регалиям и красоте души присоединяется и «невероятная женская красота». От управления культуры и охраны культурного наследия горсовета цветы и грамоту вручила заместитель начальника Наталья Заборовская.
На Верин «огонек» заглянул и глава ОО «Миколаїв — єдина родина» Владислав Чайка. Именно его отец, мэр Владимир Чайка помог Вере Марущак издать первую книгу «Вікнами до сонця», она это помнит и благодарна ему.
Не остались в стороне и николаевские художники, с которыми Вера Марущак тесно дружит много лет: Дмитрий и Ольга Артым презентовали ей свою работу и выразили надежду на то, что ее улыбка осветит еще не одну их выставку. А Серафима Сенкевич, заслуженный деятель искусств Украины, давняя подруга Веры Ивановны, поделилась с ней мудрыми изречениями своей мамы…
Но, конечно, самые теплые слова прозвучали от ее коллег по писательскому «цеху». Анатолий Маляров сказал, что из всех предшествовавших ей на посту главы николаевского Союза только Вера умеет так напористо добиваться желаемого, и при ней писатели действительно стали одной семьей. Поздравила Веру Ивановну молодая талантливая писательница Лилия Бондаренко, другие «сестры по перу».
Юбилярша не смогла им не ответить:
— Горжусь тем, что у нас такие прекрасные писатели, в чьем приоритете всегда было и будет Слово! — сказала она.
Писатель не может быть далек от библиотек, тем более что в свое время Вера Марущак работала в библиотеке профкома ЧСЗ, а затем и в областной библиотеке для юношества, презентовала свои книги в других библиотеках города. Поэтому неудивительно, что на ее праздник пришли библиотекари. Директор ОБЮ Наталья Ткаченко, автор не одного стихотворного сборника, прочла трогательное стихотворение, которое написала в честь своей бывшей сотрудницы; директор областной детской библиотеки им. В.А. Лягина Татьяна Жайворонок, сказав, что Верины книги на полках этой библиотеки не залеживаются, преподнесла ей плюшевую героиню ее сказки — мышку Нюмочку. Директор Центральной городской библиотеки им. Ш. Кобера и В. Хоменко Наталья Семилет поздравила ее от имени всех детских библиотекарей. А директор Центральной городской библиотеки им. М.Л. Кропивницкого Татьяна Твердая выразила уверенность в том, что Вера Ивановна, в полном соответствии со своим именем, верит в силу слова, в книгу, в читателя.
На это юбилярша заметила:
– В любой из николаевских библиотек я чувствую себя своей!
Вера Ивановна Марущак, чья журналистская деятельность начиналась еще в молодежной газете «Ленінське плем`я» и продолжилась многолетним сотрудничеством с «Южной правдой» и «Вечерним Николаевом», преподавая основы журналистики в Первой украинской гимназии имени Н.Аркаса, разработала учебную программу спецкурса для учащихся 8-11 классов, которая напечатана во всеукраинской газете «Школьный мир» (№ 9, 2009 год). Кроме того, в издательстве «Странник» в 2009 г. вышло пособие «Школа журналиста». Об этом не преминули сказать работники гимназии, пришедшие поздравить коллегу. А известный николаевский тележурналист Виктор Завизион, напомнивший о том, что Вера Марущак — автор более ста рассказов, посетовал, что ни разу ему не доводилось побывать на ее уроке и понаблюдать, как она общается с детьми:
– Она умело пропагандирует украинское слово, а, как известно, вначале было Слово…
На этом творческом вечере прозвучало немало стихотворений и песен – в исполнении Вячеслава Качурина, композитора Евгения Долгова, заслуженного артиста Украины Александра Сычева – в честь неординарного человека Веры Марущак, с детства не расстававшейся с книгой и, в конце концов, ставшей ее лучшим «проводником» в мир большой детской литературы.
Елена Кураса.