Шановні читачі, 16 жовтня вийшов у світ новий номер нашої газети “Вечірній Миколаїв”. І ми вже традиційно пропонуємо деякі матеріали з цього номеру тим, хто читає наш сайт. Можливо, вам сподобаються статті з паперової газети і ви підпишетесь на “Вечорку”, щоби отримувати її та читати в своїй оселі.
Авторка Олена Івашко.
Про кохання краще – з іронією
Ця вистава, починаючи зі своєї назви, відразу заявила про інтригу. Як можна не прийти на прем’єру комедії, яка зветься «Дика орхидея, або Трохи сексу дружбі не завадить»? Тим більше, дізнавшись, що режисером-постановником та головним героєм є провідний талановитий артист Миколаївського академічного художнього драматичного театру Євген Сокольченко?
Правильна відповідь, – ніяк! Два дні поспіль в театрі – аншлаги. І цьому є привід. Євгена Сокольченка давно знають і цінують у Миколаєві, бо він – справжня місцева «зірка». Наразі, довів свій «клас» не лише, як актор, а ще, як режисер-постановник. Народився 65 років тому в Миколаєві. У 1981 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. З 1981-го понад 20 років працював актором у Миколаївському академічному художньому драматичному театрі. Десь років 15 років – у комерційних театральних проєктах. З 2018 року – знову в трупі Миколаївського академічного художнього драматичного театру.
Зіграв низку ролей у виставах світового та вітчизняного репертуару, серед яких – Груміо («Приборкання норовливої» В. Шекспіра), Фернандо Крапп («Фернандо Крапп написав мені листа» за М. де Унамуно), Лейзер («Тев’є-молочник» за творами Шолом-Алейхема), Басурманин («Пригоди козаків» Є. Олійника), Ілон Маск («Любов – не морква» А. Курейчика), Александр («Усе сплачено!» І. Жаміака), Король («Homo ludens» Т. Ільєвського), Дідусь («Кароль» С. Мрожека), Доктор Гіббс («Наше містечко» Т. Вайлдера) тощо.
Як зазначив під час привітання актора з ювілеєм директор театру Артем Свистун, – «Євген завжди був і залишається з театром. І в мирні часи, і в часи воєнні. Він завжди професійно грає, підтримує трупу, виїжджає на гастролі, ділиться досвідом з молодими акторами. Він – провідний».
Історія, яку продемонстрували на сцені Євген Сокольченко та Марина Васильєва, – взагалі не про секс. Вона – про справжнє кохання, людяність, почуття. Все просто. 20 років тому між героями був короткий, але бурний роман. Вона знала, що він одружений, він – зазнався в коханні і в тому, що не може кинути дружину. Буденна типова ситуація.
Зустрілися. Перша дія. Комедійна та грайлива.З довгої поїздки повертається чоловік, справжній мачо, той, кого 20 років чекала його сусідка. Вона (наївна, як всі ми, жінки) сподівалася, що він привітається з нею. А він обрав якихось інших дівчат. Бо завжди так звик обирати. Діалоги із сусідкою – прекрасний добірок іроній.
Але вона ж його чекала. Сильно. Аж сукню навиворіт вдягла. Це було дуже кумедно. Чоловік і сукню поправив, і все інше. Вистава – про почуття, а не про секс. Про те, що, хтось згадав своє давнє кохання. Хтось зрозумів, що був в такій ситуації. І дуже по-жіночому звучало, – «якщо хочеш, проси мене стати твоєю дружиною». Прошу, – каже герой. «Ні! Я 20 років чекала того, аби сказати тобі – ні». Звісно, героїня передумала.
«Автори назвали її істеричною комедією з ліричним присмаком. Такою вона і є. Це романтична історія про чоловіка та жінку. Про почуття, яким не стають на заваді роки, образи та безліч інших неприємних обставин. Про кохання всупереч, про переможний «хепі-енд». Про те, що треба бути щирими із самими собою, про надію і щастя, яке, інколи – ми відчуваємо проти законів логіки…Наша пара пройшла «смугу перешкод» завдовжки 20 років і все-таки перемогла власну нерішучість і страх, щоб усвідомити просту істину – любов і щастя можна знайти в будь-якому віці, якщо ви готові набратися сміливості та ризикнути відкрити своє серце», – каже Ігор Єрмолаєв.
А бенефіс актора Євгена Сокольченка завершився приємними словами та нагородами. Від Миколаївської обласної ради Євген Горбуров вручив актору відзнаку «Хрест Святого Миколая», а Юрій Любаров «Зірку культури Миколаєва». Браво!
Фото Ігоря Єрмолаєва.