З початку відновлення друкованого виходу газети «Вечірній Миколаїв» до редакції почали надходити листи та усні звернення читачів, які давно передплачували та полюбили нашу газету. Одні люди вітали з виходом, інші радили свої статті та нариси. Є й особа категорія наших читачів, поради, зауваження та принципова позиція яких мають велику цінність. Як для редакції, так і для всіх містян, яким небайдужа доля Миколаєва. Це – заслужені та поважні миколаївці, авторитетна думка яких заслуговує на увагу. Щиро дбаючи про мирний Миколаїв, добробут городян, справедливість та законність, вони в своїх зверненнях піднімають гострі міські проблеми. А за давньою звичкою звертаються одночасно і до органів влади, і до улюбленої газети. Бо небайдужі, активні, не бояться висловлювати свою думку. Днями редакція отримала такий лист, який підписали майже сто жителів багатоповерхівок по проспекту Миру. Його передала нам ветеран ЧСЗ Алла Царенко. З цього листа ми відновлюємо в газеті рубрику «Зворотній зв’язок». Наводимо його дослівно.
***
В незабутні весняні дні 1975 року ми побудували 324 квартирний дім, і дали йому горду назву «Корабел». Заселилися в свої квартири з зручностями, – межа бажань кожної господині. 20-тирічна виплата держредиту не лякала. Адже ми були молоді, у кожного стабільна робота і зарплата.
Пролетіли 50 років – виросли і підросли діти. Із 35 річних молодиць ми стали бабусями-пенсіонерками «80+». Наше покоління не звикло скиглити та жалітися, – складності життя уміло переносили з гідністю, так, як нас навчив досвід батьків. Но все ж таки, похилий вік плюс несподівані військові події ускладнили життя пенсіонерів. Тому таки дорогий прояв хоча би якоїсь турботи про нас.
Все це вже позаду: життя під постійними артобстрілами, ночівлі в підвалі, евакуація рідних і сусідів, відсутність в домах води і темні тривожні ночі.
Потроху життя налагоджувалося. Міська влада, волонтери були завжди з нами, намагалися полегшити наш побут. А тут ще добрі люди з Данії поспівчували нам і вирішили допомогти матеріально та облаштували свердловину для видобутку питної води. При школі №50пробурили свердловину, дали можливість мешканцям довколишніх будинків користуватися хорошою питною водою. Але недовго тривала наша радість, декілька разів ламався насос, обривалися крани. Як часто у нас буває, – хорошу справу не доводять до кінця.
І ось вже в самі спекотні дні свердловина не працює. Доводиться нам, бабусям «80+» «бігати» за водою в пошуках діючих свердловин.
На наші запитання до директора школи №50, на території якої знаходиться свердловина, відповідь різка та роздратована, – «це не моє господарство, воно мені не потрібно, не на моєму балансі, і, слава богу, мені так спокійніше». Хтось мав простежити, аби об’єкт оформили на баланс. Де наш депутат, за якого ми голосували в цій же школі і який повинен якось попіклуватися про свій район та своїх виборців? До кого звертатися, у кого шукати відповідь на нашу скаргу? Промовиста картина, – бабуся з паличкою, яка сама ледь тягне «кравчучку» з водою за три квартали від свого під’їзду. Їй у межах двору тяжко пересуватися, навіть без пляшок з водою. А можна ще через дорогу по проспекту «подорожувати» в пошуках діючої свердловини, аби не потрапити під колеса автівки.
Коли ви, панове (не товариші), навчитеся відгукуватися на щоденні проблеми містян, – чітко, швидко, конкретно, так, як це зробили наші друзі-данці. На гарячі лінії міськвиконкому вже декілька наших звернень. Відповідь одна: «питання на контролі». На якому контролі?
Від імені всіх пенсіонерів (і не пенсіонерів) багатоповерхових будинків (парна сторона проспекту Миру, від Театральної до Космонавтів), просимо вирішити питання про передачу на баланс свердловини питної води школі №50 і поновлення її роботи.
***
Від реакції. Такого листа отримала газета «Вечірній Миколаїв». Уявіть собі, що люди старшого покоління з самого початку літа в найбільш спекотні дні змушені займатися пошуком води поблизу своїх домівок. Лише тому, що влада довела свою байдужість та бездіяльність. Цікаво, як відреагують на цю ситуацію наші партнери з Данії, які витратили власні кошти на встановлення свердловини? Також цікаво, чому міська влада повністю відсторонилася від вирішення проблеми мешканців чималого мікрорайону? Невже не залишилося хоч краплі поваги до містян? Цим матеріалом редакція звертає увагу міськвиконкому, депутатів міської влади, керівництва міста на гостру проблему. Просимо розцінювати статтю, як «відкритий лист» та дати відповідь, яка буде надрукована на сторінках газети.
Інформація редакції.
Фото: Єлизавета Кротик/Суспільне Миколаїв.