Українською, будь ласка!

16:27

З 16 січня набула чинності 30 стаття Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яка зобов’язує усіх постачальників послуг в Україні комунікувати з клієнтами виключно державною мовою, якщо не надійшло окреме прохання споживача про інше. Цей документ передбачає, що всі надавачі послуг, незалежно від форми власності, зобов’язані обслуговувати споживачів українською мовою.

Це стосується супермаркетів, інтернет-магазинів, кав’ярень, банків, АЗС, аптек тощо.
Виробників та продавців в Україні зобов’язують надавати споживачам інформацію про товари, роботи чи послуги державною мовою. Але така інформація може дублюватися будь-якою іншою мовою. При цьому лише на прохання клієнта надавач послуг чи продавець можуть здійснити обслуговування іншою мовою.
Кореспонденти «Вечернего Николаева» «вийшли в люди», щоб подивитися, як надавачі послуг обласного центру сприйняли мовне нововведення.
Так, на Центральному ринку рідну мову ми почули від 10 продавців з трьох десятків опитаних. Як виявилося, не всі навіть чули про такий закон.
Більшість аптек, куди довелося днями заходити, перейшла саме на державну мову спілкування.
Приємно вразило обслуговування у сервіс-центрі одного з загальноукраїнських операторів мобільного зв’язку. А ось консультанти мережі магазинів «Мобилочка» й «Алло» спілкувалися з нами російською, хоча з запитаннями до хлопців ми принципово зверталися українською.
Чутно рідну мову й у більшості міських кав’ярень. Хоча, слід зазначити, що у «Львівському шоколаді» ще з початку його роботи у нашому місті гарна українська була своєрідною «фішкою». Потім цю особливість перетягли до себе й інші бариста, з пересувних кава-машин на Соборній.
Приємно було чути ставлення до норми закону від продавчинь мережі магазинів «Гаврилівські курчата».
– Я й раніше зверталася до покупців українською, – зізналася одна з продавчинь з магазину, що на вулиці Спаській. – Адже це моя рідна мова. Так, я володію російською, але переходила на неї лише за бажанням покупця ще до того, як запровадили мовний закон. Дехто, коли чули від мене українську, так само переходили на неї. Але деякі люди й носа воротили. Та це ж Миколаїв…
А ось одна зі знайомих продавчинь кави та інших смаколиків на Соборній поскаржилася, що дуже важко відразу перейти на українську.
– Я в 2014 году сбежала в Николаев из Крыма, где украинский язык в школе не изучала. Да мы его практически и не слышали там. А когда нет языковой практики и окружение в Николаеве все русскоговорящее… Хотя украинский очень люблю и понимаю его, но, если честно, говорю еще хуже, чем Азаров.
На жаль, гірше за все стан справ з мовою спілкування у громадському транспорті. Якщо у електротранспорті зупинки оголошують українською, то «маршрутки» та деякі служби таксі начебто й не чули про мовний закон.
Тож можна з упевненістю сказати, що обслуговування населення державною мовою, згідно з чинним законодавством, відбувається 50/50.
З приводу вступу у дію 30-ї статті мовного закону ми також звернулися до уповноваженого із захисту державної мови, народного депутата України VIIІ скликання, кандидата філологічних наук Тараса Креміня.
– Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» закріплює, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська – і вона обов’язкова для органів державної влади і публічних сфер на всій території держави. Але публічна сфера – це не тільки торгівля, заклади харчування чи магазини. Це й наша освіта, й медицина й т. ін., – сказав Тарас Кремінь. – Цей закон, перш за все, передбачає не приниження носіїв інших мов, а захист прав україномовних громадян. Закон направлений на захист інтересів та безпеки нашої держави – України. Більш того, я вірю, що до 30-ї річниці незалежності України державну мову буде задіяно в усіх сферах. Разом із тим, дія цього закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. Тож будь-які маніпуляції щодо обмеження конституційних прав та свобод громадян нашої держави – то всього лише політичні ігрища деяких так званих «лідерів думок» та відвертих провокаторів, які мріють повернутися до «східного сусіда».
Зараз деякі ЗМІ розповсюджують фейки про те що, після 16 січня заклади сфери обслуговування будуть патрулювати з поліцією, розповсюджують міфи про величезні штрафи. Мене як тільки не називали – і «шпрехенфюрер», і «языковой надзиратель», і «агент мережі стукачів».
Але все це не більше ніж робота «п’ятої колони», те, що називається «антиукраїнська підривна діяльність».
Мовний закон треба захищати конкретними діями, ефективною державною мовною політикою. Треба займатися контрпропагандою, боротьбою з фейками, очищувати інформаційний простір, протистояти інформаційним вірусам, законодавчим ініціативам, які мають на меті звузити мовне законодавство. Пандемія робить з людьми одне, а інформаційні віруси роблять ще гірше – вони ламають свідомість.
На 30-му році Незалежності вже всім пора усвідомити, що державна мова в Україні – українська. Прийшов той час, коли нарешті треба об’єднатися довкола важливих й ціннісних речей, – сказав Тарас Кремінь.
Наостанок зазначимо, що Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» має запрацювати поступово. Окремі його положення наберуть чинності лише за кілька років, які мають піти на адаптацію та підготовку суспільства до посилення ролі державної мови.
Це не заборона використання інших мов, а запровадження такої системи функціонування державних органів та сфери обслуговування, коли ви точно знатимете, що на ваше звернення дадуть відповідь українською мовою.
І головне, про що слід повторити – держава не зазіхає на сферу приватного життя людини, створюючи натомість єдиний україномовний простір за порогом будинку.
Олександр Сайковський.