Влада Києва віддала заповідник “Лиса Гора” для створення Національного військового кладовища. Орієнтовна площа меморіального кладовища становитиме 140 га.
“Проєкт визначить план та розвиток території, на якій буде розташований цей об’єкт. А розроблена містобудівна документація дасть змогу відповідальним уповноваженим органам державної влади вжити заходи щодо розташування Національного військового меморіального кладовища на території урочища”, – зазначається у повідомленні.
У Київраді додали, що проєкт цього рішення підготовлено на виконання доручення прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.
Лиса гора (Девич-гора) – історична місцевість на території Голосіївського району міста Києва. 1994 року тут було створено регіональний ландшафтний парк “Лиса гора” загальною площею понад 137 га.
Одна з версій стверджує, що Девіч-гора – це стародавній ритуальний пагорб, верхівка якого періодично випалювалася блискавками. За повір’ями, боги кидають свої блискавки в місця скупчення нечистої сили. Випалена поверхня пагорба нагадує лисину. Звідси й назва – Лиса гора.
На початку XIX століття Лису (Дівочу) разом із двома іншими горами (Бусовою та Чорною) називали Святими. За переказами, на цих пагорбах мешкали київські подвижники-старці. Згодом частина гори перейшла до Печерського монастиря – тут ченці розміщували свої пасіки.
Але в другій половині XIX століття міська влада викупила ці землі для використання у військових цілях. Незважаючи на громадську думку, налаштовану проти зведення фортеці (мешканці були проти руйнування будинків поблизу Лисої гори та вирубування древнього лісу), військовим вдалося отримати дозвіл на створення форту. У 1872 році під керівництвом генерала та інженера Едуарда Тотлебена почалося будівництво Лисогірського форту Нової Печерської фортеці. Після завершення робіт форт був складною системою бастіонів, равелінів, люнетів, ретраншемента.
Земляні вали (заввишки 10-12 м) були наскрізь прорізані потернами – довгими (до 40 метрів) тунелями, викладеними цеглою і закритими з обох боків гратами. У казармах могли розміститися близько двох тисяч солдатів. Поруч із фортецею були побудовані казарми інженерних частин. Згодом Нова Печерська фортеця (до її складу входив Лисогірський форт) набула статусу фортеці ІІІ класу. З 1897 року форт перетворено на військові склади та гарнізонну в’язницю.