Номер відкриває матеріал про нашого земляка, молодого загиблого Героя, який у свої 22 роки мав низку державних і бойових нагород: відзнаку Президента «За оборону України» (Указ ПУ від 05.08.2022), орден «За мужність» III ступеня, відзнаку командира 188 БО ТрО від 28.07.2023 №330, Почесну відзнаку «За оборону Миколаєва», нагрудний знак «Гідність та честь», Хрест Святого Миколая.
Група комунікацій Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь» продовжує таким чином цикл матеріалів, в яких вони разом з близькими та рідними згадують та вшановують подвиг наших загиблих побратимів.
Старший солдат Богдан Сергійович Гриценко став на захист у перші дні повномасштабного вторгнення. Йому було лише двадцять. Він народився та виріс у Вознесенську, навчався на історичному факультеті Миколаївського національного університету. Служив у складі 188-го батальйону 123-ї бригади ТрО. Саме там отримав свою першу відзнаку за оборону Миколаєва. Після визволення Херсону Богдан взявся до роботи, що вимагала надлюдської холоднокровності. Він став драйвером моторних човнів. Під ворожим вогнем переправляв через Дніпро боєприпаси, а назад вивозив поранених і мирних людей. Жоден обстріл не зупиняв його. Навіть коли артилерія накривала воду, Богдан брав на буксир пошкоджене судно й витягував екіпаж із небезпеки. У грудні 2023 року Богдан загинув під час евакуації бійців у районі Кринок.
Другу сторінку відкриває невелика інформація про те, що 17 грудня ліцензійна комісія Державної інспекції ядерного регулювання України (ДІЯРУ) ухвалила рішення щодо внесення змін до умов ліцензії про здійснення діяльності на етапі життєвого циклу експлуатації ядерної установки енергоблока №2 Південноукраїнської АЕС, відповідно до яких блок-мільйонник ще десятиліття працюватиме на енергетичну безпеку держави. В умовах окупації Запорізької АЕС і методичних та послідовних спроб ворога знищити енергетичну інфраструктуру країни це надзвичайно важлива подія державного значення.
Історико-краєзнавчий допис Євгена Горбурова про забуту авторку нового пам’ятника Тарасу Шевченку скульпторку Ганну Ковальчук відкриває нам ще одну сторінку в історії міста. Чи знаєте ви, що перший пам`ятник Кобзареві був бетонний та майже розсипався? Тоді було прийнято рішення про його реставрацію, а по суті – створення нового? Це була зовсім інша скульптура, до якої причетна Ковальчук. Дивіться другу шпальту.
У лютому 2024 року Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека разом із відомою миколаївською видавчинею Іриною Гудим започаткували цикл зустрічей «Ірина Гудим запрошує…». За цей час учасниками відвертих розмов були неординарні особистості – відомі в Миколаєві та за його межами митці, художники та письменники. 16 грудня героїнею щирої зустрічі та відвертої розмови стала сама натхненниця цього проєкту – пані Ірина.
Це було дуже цікаво: цього вечора «берегиня української книги» ділилася з читачами бібліотеки, друзями, колегами й авторами книги спогадами про дитинство, багаторічну роботу у різних напрямах та початок своєї видавничої діяльності. У світ друкованих видань з легкої руки Ірини Олександрівни книги потрапляють уже майже тридцять років. За цей час вона стала справжньою «хрещеною мамою» понад 600 видань, а її видавничими послугами скористалися близько 400 авторів.
Вона не є корінною миколаївчанкою, але за 40 років полюбила наше місто, і воно стало її улюбленим куточком на мапі України.
Нажаль, не всіх змогла вмістити бібліотека: саме вас там і не було. Але прочитати про цю неординарну зустріч можете на третій шпальті. Та уявити собі цю душевну та теплу атмосферу. Завітайте на третю сторінку!
В залі Миколаївського обласного художнього музею імені Василя Верещагіна відбулася урочиста подія – передача музейній збірці творів переможця Регіональної відкритої Премії імені народного художника України Андрія Антонюка. «Козацька Атлантида» лауреатки Премії Ольги Артим – тепер у музеї. І це – подія!
Відповідно до Положення про Премію імені Андрія Антонюка, твори переможця передаються на постійне зберігання до Миколаївського обласного художнього музею імені Василя Верещагіна. Розповідь про це – на 3 шпальті.
Там же – матеріал про «Корабель ладу», який несе спілкування та спокій своїм «пасажирам».
Городянин Василь власноруч створив у дворі багатоповерхівки дерев’яну інсталяцію, яку назвав «Корабель ладу українців». Місце облаштував для дозвілля сусідів: тут є зона для приготування їжі та спортивний майданчик. Деякі елементи локації інклюзивні.
Про різьблення, техніку роботи та про те, скільки часу витратив на «корабель» – чоловік розповів Суспільному. Справжні різьблені артефакти прикрасили звичайний двір та зробили його унікальним. Ось такі в нас люди!
Ще одна творча зустріч пройшла у КЗ «Миколаївська спеціальна школа 6». Гостею стала художниця, поетеса та депутатка облради Тетяна Потапенко. Вечір став справжнім святом живого слова та яскравого мистецтва.
Про те, як ротарійці здійснили мрії дітей зі спецшколи №3, куди завітав сам святий Миколай у подобі ротарійця Дірка Люстіга, розповів на 4 шпальті Артем Ващиленко. А головоломка від автора «Хіта конем» Андрія Карпінського дасть поживу для розуму любителям шахів наприкінці номеру.
А тим, хто цікавиться життям рідного міста, таку поживу дасть традиційна підбірка актуальних новин.