Тепла зустріч в оточенні картин про Миколаїв

19:25

Відкрийте “Вечірній Миколаїв” у Google News та  Телеграм-каналі

Шановні читачі сайту, за традицією пропонуємо вам матеріали зі свіжого номера паперової газети “Вечірній Миколаїв”, що вийшов друком 22 січня 2025 року.  Якщо вам подобається наша газета, ви можете формити підписку на неї та отримувати номери, які пошта буде доставляти до вашої оселі.

 ТЕПЛА ЗУСТРІЧ В ОТОЧЕННІ КАРТИН ПРО МИКОЛАЇВ

У Миколаївському музеї ім. Василя Верещагіна існує цікава традиція – зустрічі глядачів з авторами виставок, що демонструються і протягом певного часу прикрашають музейні зали.

Це приваблює, бо можна не тільки прийти і подивитись картини чи інші витвори мистецтва, а побачитись з автором та у дружньому колі задати йому будь-які питання.

Нещодавно така зустріч відбулась з миколаївським художником Леонідом Ященком. Його картини – часті гості в цих залах, і митець завжди залюбки зустрічається з городянами. Містяни люблять роботи художника Ященка, якого вже давно називають співцем Миколаєва. Тож і  цікавих питань завжди готують для свого кумира чимало.

А хто іще малював у родині Ященків? Від кого йому дісталась така спадщина? Де вчився малювати? Коли зробив свої перші серйозні кроки в живопису? Чи важко було потрапити до Спілки художників України? Як народжуються сюжети? Питання сипалися один за одним. І потребували відповідей.

Мама любила малювати для себе, а у війну вимушена була робити мальовані картки і продавати, щоби була копійка до столу.

Перші кроки малювання в дитинстві отримав у студії при Будинку піонерів. А до серйозного живопису прийшов аж у 54 роки! І дуже швидко став наверстувати час, який прожив без творчості. Щоби стати членом Миколаївської обласної організації Національної спілки художників України, приймав участь у 8 всеукраїнських виставках. Вісім разів посилав на виставки  у Київ свої картини, і не було жодного разу, щоби йому відмовили в участі, бо картини завжди отримували позитивну оцінку від іменитих членів виставкомів.

Безумовно, безліч питань торкались теми Миколаєва. Міські пейзажі художник відтворює не фотографічно, а трансформує, додаючи картині особливого штриху: гротеску, або романтизму, казковості, або навіть гумору.

– Журналісти вважають мене літописцем Миколаєва, – жартує пан Леонід. – Якби я знав, що мені така роль в житті буде приготована, я б писав місто більш документально.

Завжди важко відповідати на питання, як відбувається творчий процес на полотні. І тут на учасників зустрічі чекала несподівана розповідь.

  • Щоби не було скучно, за допомогою олівця я ледь намічаю композицію картини на полотні, потім беру фарби, розливаю їх по поверхні. Вони розтікаються такими вигадливими струмочками. Я вдивляюсь в них, починаю бачити якісь образи, деталі, клаптики майбутньої роботи – і потім вже фарби диктують мені композицію, і я йду слідом за ними, фантазую, доповнюю.

А буває і так, що якусь картинку Миколаєва художник побачить уві сні. Добре, що майстерня знаходиться на другому поверсі будинку, де вони живуть з Надією. Тілько-но майнула думка про новий сюжет – можна негайно ставати до мольберту і писати.

А буває інакше: іде Леонід Григорович до майстерні і до останньої секунди не знає, що буде робити. Але ж без творчості не може і дня прожити. Тож прийшов, поклав перші мазки – і дивується, бо діло пішло.

  • Чи пробували ви себе у інших жанрах… наприклад, портреті або предметному натюрморті? – лине питання із залу. На такі зустрічі зазвичай приходять люди не випадкові, а ті, хто добре знається на живопису та цікавиться особистостями творчості того чи іншого митця.
  • Пробував себе у портретах друзів. Також робив серію фантазійних жіночих портретів, сюжетні замальовки міста. Але впевнений, що треба в чомусь спеціалізуватись… для мене спеціалізацією стали урбаністичні пейзажі Миколаєва.

Спілкування було довгим. Питали про роботи, зроблені в Болгарії. Країна вразила художника, бо там для нього все було ново, було «інше»: вулички, будиночки, небо – інше, світло – інше… все таке яскраве. Тому отримав нову порцію натхнення і написав більше 20 картин, які неймовірно сподобались місцевим жителям.

Не змогли миколаївці обійти стороною і таке питання, як творчий сімейний тандем Ященків, бо поряд з чоловіком встала до мольберту і його дружина Надія. Має вже не один десяток робіт, які показувала на персональних виставках в Миколаєві. Тож розмова «зачепилась» за сімейні цінності і плавно перейшла до цінностей загальнолюдських. Потім «перекинулись» на теми мистецтва під час війни та післявоєнного життя України і її народу.

А завершилась зустріч відповіддю на питання: що в перспективі?

  • Чесно кажучи, зараз я нічого не пишу. Цю виставку робив протягом 10 місяців – у 2023-2024 роках. Наразі хочу загорітися чимось новим, незвичним, знайти якусь творчу родзинку – от тоді і почну знову працювати. І дуже сподіваюсь на те, що років через 50 мої роботи будуть цікаві нашим потомкам…
  • І дорого коштуватимуть… – додає з лукавою посмішкою.

Наталія Христова.

Фото автора.