У Великий Вівторок в церквах за богослужінням під час читання Євангелія лунають ті самі слова, які вимовив у вівторок після входження до Єрусалима Господь Іісус Христос, перебуваючи в Єрусалимському Храмі.
Востаннє слово Його проповіді лунало під склепінням головної святині Богом обраного народу, і це слово переконливо свідчило: Іісус – справжній Месія та Спаситель.
Ось лише декілька крилатих фраз з усього, сказаного Господом в той день:
«Віддавайте кесареве – кесарю, а Боже – Богу».
«Бог не є Бог мертвих, але – Бог живих».
«Возлюби Господа Бога Твого усім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і усім розумом твоїм: ця заповідь є найпершою; друга ж – подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе».
Звинувачуючи фарисеїв у славолюбстві і лицемірності, Господь закликає їх очистити не лише зовнішність, але, насамперед – серце від усілякої неправди. А своїм послідовникам нагадує: «Більшій з вас нехай буде вам слугою, бо всякий, хто сам себе звеличує, буде принижений».
У Великий вівторок Господь закликає нас до духовного пильнування і робить це через притчи.
Одна з них – про таланти – вчить, що ми не маємо права закопувати в землю, але мусимо примножувати, вкладаючи Божі дари в щоденне життя та отримуючи плід духовний.
Саме у Великий вівторок Христос пророкує зруйнування Єрусалима і змальовує Страшний Суд, головним критерієм на якому будуть справи нашої любові до ближнього, у відношенні до якого ми проявлятимемо наше справжнє ставлення до Христа: «Так, як зробили одному з малих цих, Мені зробили».