Комунальна установа «Міський геріатричний будинок милосердя імені Святого Миколая» у Миколаєві була офіційно створена 5 вересня 2002 року. Отже їй виповнилось 24. З першого дня по сьогодні керівником, який щільно опікується закладом, є директор Володимир Власов. Вітання з днем народження від городян установа приймає кожного року на початку вересня. Але вересень 2026-го був особливим.
ЗУСТРІЧ ПОКОЛІНЬ… З ВЕЛИКОЮ ШАНОЮ ДО МОЛОДІ
Напередодні Дня Незалежності України Алею Слави, де розташовані банери з іменами та світлинами загиблих захисників, відвідали підопічні Міського геріатричного Будинку милосердя ім. Святого Миколая. Більше 30 літніх людей (деякі з них – навіть на візках), медичний персонал установи та його директор Володимир Власов ретельно готовились до цієї події. Одягли жовті футболки, пов’язали блакитні галстуки.
Спеціальний соціальний транспорт привіз групу на Соборну площу. Вийшли з автівок. В руках – квіти, лампадки, хрестики. До речі, квіти – всі свої, цинії (чи просто – майори), що рясно ростуть на квіткових ділянках Будинку милосердя.
Неспішно обійшли всі банери, запалили свічки… довго вдивлялись в очі хлопців, які могли би бути їхніми внуками. «Боже, які молоді… які красиві діти!» – люди не стримували ні емоцій, ні сліз.
Вони прийшли сюди вперше. Все це їм необхідно було побачити своїми очима. Середній вік підопічних – 83 роки. Звісно, що вони не мають повноцінної змоги отримати інформацію про те, що відбувається в Україні. Були серед підопічних і ВПО з Херсону, і особи, у яких близькі люди знаходяться на фронті.
Як народилась ідея організувати таку акцію? Це питання до Володимира Власова.
– Мене дуже вразило те, що я побачив на власні очі, той біль, що я відчув, коли прийшов сюди вперше… вважаю, що кожен миколаївець повинен прийти і віддати шану героям. З фотографій дивляться такі гарні обличчя, такі очі інтелігентних, інтелектуальних молодих людей. Цвіт нашої держави. Тут дуже гостро відчуваєш, як важливо цінити мир, боротись за мирне небо над головою, – розповів Володимир Якович. – Наші літні люди мають все необхідне для спокійного життя, вони мають житло, комунальні послуги, 4-разове повноцінне харчування. У них є опіка у побуті, цілодобовий медичний догляд. Ми хотіли показати їм тих, хто захищає сьогодні Батьківщину, забезпечує їхню спокійну старість.
До речі, напередодні цієї важливої події на Алею Слави прийшла донька Володимира Власова Олеся. Вона вже багато років мешкає в Голландії. Протягом декількох воєнних років організовувала велику гуманітарну допомогу Будинку милосердя та іншим миколаївським установам, які потребували підтримки. Свого часу відправила до Миколаєва 8 великих єврофур довжиною 16 метрів кожна, потім ще були додаткові поменше.
Цього року Олеся приїхала провідати батька, тож не могла не піти на Алею Слави. Повернулась зі сльозами на очах. Потім вони пішли віддати шану загиблим хлопцям удвох. А далі Володимир Якович зі своїм колективом підготували виїзд підопічних до цього священного місця.
Зробили декілька спільних фотографій на пам’ять. Гірка пам’ять… Гірка сторінка нашої історії, нашої величної боротьби за Незалежність.
Наталія Христова. Фото автора.
